З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Студенте університету, з тобою розмовляють ФРОНТОВИКИ Великої Вітчизняної війни. Живі і мертві. І діти тієї Великої і страшної війни. І діти Перемоги, хто народився у героїчному 1945-му. Під Зіркою Перемоги!
Голоси їх звучать із сторінок підшивок «Харківського університету» всіх 70-ти останніх років. Жодного слова від нас. Тільки їх послання до нас з минулого. Із Вічності. СЛУХАЙТЕ! СЛУХАЙТЕ! СЛУХАЙТЕ! Ми їх чуємо у ТРАВНІ 2015!
У 210-річній історії нашого рідного Харківського університету, як у краплі води, відбилася історія нашого народу. В труді і в бою, в горі і радості викладачі і співробітники, студенти і аспіранти у всі часи були гідними представниками свого народу. Та є у нашій історії УНІКАЛЬНА сторінка - грандіозна епопея Великої Вітчизняної війни. Безкінечну страшну вагу боїв, грандіозну повоєнну відбудову винесло покоління наших з вами співвітчизників, легендарного покоління грізних 40-их, рокових. Ось вони, ті, кого практично востаннє в такому складі сфотографував перед університетом світлої пам’яті фотограф університету Євген СИМОНОВСЬКИЙ. Не всі, але ще живі і такі, з ким можна поговорити, запитати…