Вівторок, вересня 24, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

У війни і жіноче обличчя…

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вона ніжна і чарівна і сьогодні – ветеран Харківського університету і Великої Вітчизняної. Має ліричну душу поета - Людмила Михайлівна ОСАНОВА, одна із тих, хто в далекому 1945-му перемогла фашизм…А час перемогти їй не вдається. Старість наступає у всьому, особливо дошкуляє втрата зору. Проте і сьогодні свою фронтову біографію вона, старший викладач кафедри природничих наук підготовчого факультету для іноземних громадян, носить в серці...
- Людмило Михайлівно, розкажіть коли ви потрапили на фронт, де воювали?
- На війну я потрапила у 1942 році, мені тоді було лише 19 років, я була зовсім юною. Пам’ятаю, що коли нас, молодих призвали до війська, на дівчат не було підходящого одягу, тому, ми тендітні, мали носити завеликі чоботи і шинелі, всі ці речі сильно натирали ноги і тіло, але знаєте, ми не жалілися, бо розуміли, що захищаємо батьківщину, що окрім нас, більше немає кому її захищати. Я воювала до 1945 року, здебільшого на території України.
- Скажіть, у яких знакових битвах ви брали участь?
- У 1944 році я брала участь у визволенні міста Кіровограда. Восени 1944 визволяла Ново-Українку Кіровоградської області, станція Помошна. У квітні 1944 року визволяла місто Одесу.
- Що Вам найбільше запам’яталося за роки війни?
- Найбільше мені запам’ятався той момент, коли моя подруга загинула від кулі фашистського снайпера. До сьогодні я сумую, коли згадую той випадок, він так мене вразив, що я про нього навіть вірш написала «Калужниця»


На лугах еще лужицы
От воды снеговой.
Огнецветы-калужницы
Расцвели над водой

Сутки целые отдыха
ДВАДЦАТЬ ЧЕТЫРЕ ЧАСА
Как в награду нам отданы
Из- за ночи без сна.

И венки золотистые
Мы сплели из цветов.
А потом…кто-то выстрелил
Из-за черных кустов.

Снова утром отправились
Мы в поход боевой.
Только Машу оставили
Под зеленой сосной.

С той поры много времени,
Много весен прошло,
И мое поколение
Поседело давно –

Но как только калужница
Рассветает весной,
Вспоминаю подруженьку,
Что лежит под сосной.


- Де ви зустріли Перемогу?
- До кінця війни наш батальйон ВНОС був у складі 12-ого Корпусного району Південно-Західного фронту ПВО, ми зустріли війну під Одесою.
…За участь у бойових діях Людмила Михайлівна нагороджена медаллю «За побреду над Германией», орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, орден «За мужність» ІІІ ступеня, 12 ювілейних медалей.


А.ШИВЕ, студентка.