«Я щасливий, що народився саме в той час!» - доц. В. Б. ТЮТЮННИК
ВІД РЕДАКЦІЇ. Діти, які з’явилися на світ після закінчення Великої Вітчизняної війни. Діти ПЕРЕМОГИ. Вони прийшли до нас у час, коли держава-переможець фашизму піднімалася із розрухи, відбудовувалася. Яким було їхнє дитинство та як склалося життя… Віталій Борисович ТЮТЮННИК, доцент кафедри квантової радіофізики радіофізичного факультету, кандидат фізико-математичних наук.
- Віталію Борисовичу, яким було ваше дитинство?
- Я народився 23 вересня 1945 р. у Москві. І все життя наголошую на тому, що я ровесник ПЕРЕМОГИ! Звісно така історична подія зобов’язує тебе все життя. У 1957 р. я пішов у перший клас школи №607, у якій навчався і поет Євгеній Євтушенко. Перший та другий роки мого навчання школа була виключно чоловічою. Була шкільна форма: пам’ятаю свою сіру гімнастерку, ремінь, кашкет. Була дисципліна, без щоденника до школи нікого не пускали. Мій тато був військовим, у 1957 р. його перевели служити до Харкова. З того часу я - харків’янин. Закінчив школу №1. Дружимо з однокласниками і понині. Пам’ятаю урочисте посвячення у жовтенята та піонери! Пам’ятаю, як їздив відпочивати у дитячий табір «Артек» - незабутні спогади. Але пам’ятаю і черги за продуктами. То був тяжкий час, але він таким оптимістичним, радісним, гарним, сповненим доброти і людської щедрості. Я щасливий, що народився саме в такий час!
- А сторінка Вашого життя, пов’язана із Харківським університетом?
- У 1963 р. я вступив на радіофізичний факультет. А у 1967 р. мене залишили працювати на кафедрі електроніки. У 1975 р. - захистив кандидатську дисертацію. У 1986 р. - отримав наукове звання доцента. Дружимо і зустрічаємося із однокурсниками сьогодні щорічно! Час летить, деяких з нас вже немає серед живих. Слід насолоджуватися спілкуванням.
- Чим пишаєтеся у своїй науковій діяльності?
- Це прибор ІДКС-1000, який ми розробили та впровадили разом з колегами. Він був зроблений на замовлення Зеленоградського Науково-дослідного інституту КБ «ІВІС». Цей прибор дозволив контролювати тиск у лампах накачування лазерів, при цьому не знищуючи їх. Ми отримали на нього два авторських свідоцтва на винахід: перше - на спосіб вимірювання тиску, а друге - на сам прибор для контролю тиску. Мене нагородили бронзовою медаллю ВДНГ СРСР та вручили відзнаку «Винахідник СРСР». 80-ті роки були розквітом науково-дослідної роботи в університеті. Обладнання, придбане у той час, і досі працює на університет.
- Хто в житті найбільше вплинув на Ваше становлення як особистості?
- Мої батьки, бабуся, дядько, моя перша вчителька Надія Євгеніївна Бутіна, мій викладач Володимир Маркович Ткаченко, доцент кафедри електроніки радіофізичного факультету. У нас з ним різниця у віці лише 5 років і ми залишилися друзями і досі. Глибоко шаную ще одного нині покійного мого університетського викладача - професора Стефана Анатолійовича Песковацького, вимогливого, але дуже справедливого! Я всім їм дуже вдячний!
- А в чому Ви бачите різницю між Вашим та сучасним поколінням студентів?
- Сучасна молодь не гірша та не краща, вона просто інша! Зараз молоді люди мають значно більше можливостей, ніж ми у нашому босоногому дитинстві. Змінилися інтереси та захоплення, ставлення до навчання. Ми були більш захищені - нам держава надавала перше місце роботи. Зараз студенти раніше починають заробляти гроші, багато хто працює. Наприклад, я пишаюся тим, що у мене один запис у трудовій книжці - «університет». А сучасна молодь постійно міняє місця роботи, весь час у пошуку чогось нового. Мене дивують завищені запити у людей. Ще нічого не досяг, а вже вимагає заохочення! Наше покоління мені здається дружнішим. Сьогодні менше читають, нижчий рівень політичної та соціальної обізнаності.
- Що особисто для Вас означає Перемога 1945 року?
- Мої батько та дядько були військовими, закінчили службу генералами. Перемога для мене завжди була, є і буде святою. Так мене виховували - патріотично! Я високо оцінюю, в першу чергу, роль радянського народу у цій війні, незалежно від керівництва та влади. Велетенська заслуга нашого народу ще й в тому, що за такий короткий час вдалося відновити всю інфраструктуру, незважаючи на значний брак робочих рук. Я глибоко поважаю радянський народ та його досягнення! Перший супутник у космосі. Перша людина у космосі… Мені пощастило поспілкуватися з нашими космонавтами В.А.Ляховим та О.П.Александровим під час їх польоту у космос! Взагалі дуже важливо пам’ятати свою історію, своє коріння! Велика Вітчизняна війна та перемога в ній радянського народу - це дуже важлива сторінка нашої історії. Ми повинні пам’ятати її та в жодному разі не принижувати її важливість!
Розмовляла Л. ЩЕРБАК, наш кор.