Четвер, листопада 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

День Перемоги. Діти війни…

Пора падолисту


ВІД РЕДАКЦІЇ.  70-річчя Великої Перемоги над фашизмом уже і діти війни зустрічають 80-річними. У 2015 р. відзначатиме свій ювілей Заслужений викладач ХНУ імені В. Н. Каразіна, лауреат творчої премії міськвиконкому імені Д. І. Багалія в галузі краєзнавства, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, науковець і  викладач, непересічна людина -  Михайло Захарович БЕРДУТА. Уявити собі історичний факультет без тепер уже  ветерана  університету Михайла Захаровича  -  неможливо.

- Якщо 60 років - це вік золотої осені, - каже Михайло Захарович, - то 80 - це, напевно, час падолисту. Це пора підсумків, коли ти вже нарешті припиняєш кудись поспішати, живеш у більш розміреному темпі, починаєш займатися тим, що тобі подобається: частіше бачишся з дітьми, онуками, читаєш улюблену літературу, узагальнюєш наукові досягнення. Почуваєш себе певним мудрецем, якого поважають і слухають оточуючі. Як на мене, це час, коли нарешті можна зупинитись і задуматись над тим, як ти прожив життя.

А життя у Михайла Захаровича було, дійсно, швидким, бурхливим, багатим на події і враження. Саме тому, розмінюючи дев’ятий десяток, є про що згадати і про що розповісти наступним поколінням.

…Народився майбутній історик 22 серпня 1935 року у селі Яблучне Велико-Писарівського району Сумської області. Закінчив музичну школу і з 15 років по війні став вихованцем військового оркестру. Служив в армії і одночасно навчався в Харківському університеті.

- Історія мене цікавила з дитинства, - коментує Михайло Захарович, - тому я не сумнівався з вибором майбутньої професії.

У 1960 році закінчив історичний факультет університету, з 1965-ому - працював старшим лаборантом кабінету методики викладання історії кафедри історіографії, джерелознавства та археології. У 1971 році Михайло Захарович перейшов на кафедру історії України. Через рік захистив кандидатську дисертацію «Брестський мир в історії радянської історіографії (1918-1968 рр.)».

- Я захоплююсь історією рідного краю, вона багата, різноманітна і досі залишається достатньо невивченою, - додає історик.

У 1977-1984 і у 1999-2010 рр. Михайло Захарович займав посаду заступника декана з навчальної роботи історичного факультету. З 1984 по 2002 рік очолював навчально-методичну комісію факультету. З 2002 по 2010 рік був відповідальним редактором Методичного вісника історичного факультету. А ще Михайло Захарович  автор понад 200 наукових, науково-популярних і навчально-методичних праць, серед яких п’ять підручників з історії України та Слобідської України (у співавторстві).

Раніше Михайло Захарович читав в університеті загальні та спеціальні курси з історії України, української етнології, історії рідного краю, національної і державної символіки України.

- Зараз я передав частину предметів, які читав, більш молодому поколінню, - говорить історик, - нехай вони продовжують традиції кафедри та університету. Собі залишив два спецкурси «Національна та державна символіка України» та «Демографічні процеси на Харківщині ХХ - початку ХХІ століття».

Дві доньки  та онуки Михайла Захаровича також присвятили своє життя історії. Наталія працює в Музеї історії, молодша Олена - завідувач кафедри українознавства та політології ХНУБА, онук Станіслав - доцент кафедри українознавства та політології ХНУВС.

- Михайле Захаровичу, чи є речі, про які Ви шкодуєте?

- Напевно, лише про те, що не захистив докторської дисертації. Багато часу  приділяв громадській роботі, спілкуванню зі студентами. Хоча, з іншого боку, краще бути гарним доцентом, аніж «нашвидкуруч зліпленим» професором. Захистити докторські дисертації я бажаю своїм дітям та учням.

- А що Ви порадите майбутнім поколінням?

- У будь-якій ситуації залишатися людиною. На якій посаді б ви не знаходилися, чого б не прагнули в житті, завжди пам’ятайте про ближнього, допомагайте оточуючим. Це повернеться вам сторицею.

М. НОВАК.