Субота, вересня 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Сила традицій

Тимофій Федорович Осиповський


ВІД РЕДАКЦІЇ. Продовжуємо нововідкриту рубрику, в якій розповідатимемо про найкращих синів та дочок, які вписали в історію рідного університету славетні сторінки і вчать нас і сьогодні бути патріотами альма матер. У лютому виповнилося 250 років від дня народження математика та філософа-раціоналіста Тимофія Федоровича Осиповського, ректора нашого університету в 1813–1820 рр.

…Тимофій Федорович ОСИПОВСЬКИЙ народився у 1766 р. у селі Осипово Ковровського повіту Владимирської губернії у родині сільського священика. Середню освіту отримував у Владимирській семінарії, а потім як найкращий з її учнів був відправлений на навчання до Петербурзької учительської гімназії, яку і закінчив у 1786 р. У вересні того ж року він починає працювати вчителем фізико-математичних наук та російської словесності у московському Головному народному училищі. З 1800 по 1803 рр. - професор фізико-математичних наук у Петербурзькій учительській гімназії, в якій сам колись навчався.

Наприкінці 1802 р. В. Н. Каразін запропонував Т. Ф. Осиповському посаду професора математики в Харківському університеті. Тимофій Федорович погодився та прибув до Харкова задовго до відкриття навчального закладу. Він одразу почав готувати університетський математичний курс, а також у складі новоствореногого комітету правління Харківського університету докладав багато зусиль для організації вищої школи на слобожанських теренах.

У лютому 1805 р., рівно 210 років тому, розпочав читати лекції. Із початку своєї педагогічної діяльності Тимофій Федорович зіткнувся зі значними складностями, викликаними надзвичайно слабкою підготовкою слухачів у точних науках. Знайти молодих людей, достатньо підготовлених до вступу в університет, було дуже важко. Тому сам університет почав готувати слухачів, з цією метою за ініціативи Т. Ф. Осиповського було створено підготовчий клас.

Тимофій Федорович читав в університеті курси математики, механіки, оптики та астрономії. Підготував підручник з математики, який витримав три перевидання й користувався неабиякою популярністю. Переклав російською мовою «Небесну механіку» П.-С. Лапласа та «Логіку» Е. Кондільяка. Велику увагу приділяв популяризації науки. Виховав плеяду послідовників, серед яких був і знаний математик М. В. Остроградський.

Зі спогадів О. Г. Розальон-Сошальського (1798–1873) - студента Харківського університету (1814–1816), в подальшому - військового топографа, генерал-майора ми можемо дізнатися, як ставилися до Т. Ф. Осиповського його вихованці: «Тимофій Федорович Осиповський користувався глибокою повагою студентів і всього суспільства, як викладач та як людина. Живий, вкрай м’який та добрий Осиповський увесь пройнятий любов’ю до свого предмету і до своїх обов’язків, умів для своїх слухачів поетизувати навіть диференціальні та інтегральні числення. За своїми моральними якостями він був досконалим!»

З 1813 по 1820 рр. Т. Ф. Осиповський обіймав посаду ректора Харківського університету, в 1819 р. був затверджений у званні заслуженого професора. Проте, за наполяганням реакційного попечителя Харківського навчального округу З. Я. Карнєєва, був звільнений з посади ординарного професора і ректора. Надалі переселився до Москви, де й помер 12 (24) червня 1832 р. Похований Т. Ф. Осиповський у Москві на Ваганьківському кладовищі. Його могила визнана в Росії об’єктом культурної спадщини федерального значення.

Рід Т. Ф. Осиповського продовжили його нащадки, чимало з яких також зробили вагомий внесок у розвиток держави. Наприклад, його онук -  Олександр Аполлонович Верховцев (1838–1900)  - став першим начальником Катерининської залізниці, управління якої розміщувалося у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). Робота залізниці дала потужний поштовх промислового та соціально-економічного розвитку регіону в цілому та міста зокрема. За свою плідну діяльність О. А. Верховцев, який до того ж чимало зробив для розвитку культури й меценатства на Катеринославщині, був нагороджений багатьма орденами Російської імперії, Персії та інших держав.

Рубрику ведуть проф. С. КУДЕЛКО, Л. ЩЕРБАК, наш кор.