П'ятниця, листопада 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять

За Батьківщину!

Наприкінці грудня 2014 пішов із життя ветеран Великої Вітчизняної та американо-в’єтнамської воєн  Анатолій Леопольдович СОКОЛОВ… Ми тільки-но зустрічалися із ним, щоб готувати матеріал до 70-річчя Великої Перемоги. І ось доводиться писати слова прощання…

«Війна». Ідуть від нас у вічність останні із захисників Вітчизни, хто повалив і знищив коричневу чуму фашизму. І цього ніхто у них вже не відніме. Вони йдуть і … з нами залишаються назавжди, хто не скорився загарбникові, а вистояв бій до кінця, подарувавши наступному поколінню вільну землю…

Він жив на вулиці Данилевського в обіймах невеличкого парку - ветеран Великої Вітчизняної та американо-в’єтнамської воєн, полковник Анатолій Леопольдович СОКОЛОВ. Він жив серед спогадів, фотографій - онук, улюблена дружина … Він любив Олександра Блока і мав хобі - розгадувати кросворди … Народився 26 березня 1924 року в Харкові і минулого року відзначив 90-річчя. Розповідав, що  ніколи не забуде ще зовсім  юних друзів-хлопців, першотравневої демонстрації в 1941 році. Війни ще не було, але нею вже «пахло в повітрі». Як ішли вулицею Карла Маркса та співали:

Артиллеристы, Сталин дал приказ!

Артиллеристы, зовёт Отчизна нас!

Из сотен тысяч батарей

За слёзы наших матерей

За нашу Родину: Огонь! Огонь!»

Перший свій бій прийняв командиром взводу під Москвою, командував батареєю 517-го артилерійського полку резерву Головного командування. І дійшов до  Гамбургу, там зустрілися з англійцями. І він узяв одну із трофейних машин і…  до Парижу! Хоч місто подивився!», - пригадував Анатолій Леопольдович.

А потім був ще В’єтнам. У 1959 році Анатолія Соколова призвали до війська для участі в американо-в’єтнамській війні. Під його керівництвом була створена система, направлена на дезорієнтування американських ракет. І ветеран демонстрував фотографії із В’єтнаму. У 1960 році Анатолій Леопольдович повернувся до рідного Харкова. А у 1962 влаштувався на роботу в Харківському університеті І присвятив альма матер 30 років свого життя.

…Три бойових ордени, близько 22 медалей та інші нагороди, серед яких найдорожча -  орден Олександра Невського. . . Він завжди стверджував, що  виконував заповіт великого Олександра Невського: «Хто до нас із мечем прийде - той від меча і загине!».  І надзвичайно пишався тим, що захищав Вітчизну. А ми пишаємося Вами, Анатолію Леопольдовичу... Пухом хай буде вам земля, яку Ви захищали.

Кристина НОВІКОВА, студентка.