Вівторок, вересня 19, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Ексклюзив!

Ще одне відкриття...

ВІД РЕДАКЦІЇ. Приємно повідомити вам, шановні читачі, про ще один подарунок до ювілею альма матер - 210-річчя від дня народження Каразінського Харківського університету: співробітники Краєзнавчого центру університету ім. П. Т. Тронька знайшли раніше невідомий автограф Василя Назаровича Каразіна.

Коментарі дає заступник директора  Центру Ольга Ігорівна ВОВК.

- Ольго Ігорівно, як відбулася  така непересічна подія?

- Перекладена з французької мови і датована 1805 роком книга «Страдания Господа нашего Иисуса Христа» нині зберігається у приватній колекції в Харкові. Як свідчить присвятний напис, у 1809 році вона була подарована В. Н. Каразіним єпископу Слобідсько-Українському і Харківському Христофору Сулимі. Цей церковний та громадський діяч, що обіймав вказану посаду з моменту створення Слобідсько-Української та Харківської єпархії у 1799 році й до своєї кончини в 1813 році, чимало зробив для розвитку освіти та культури нашого краю. Завдяки його клопотам у Харкові була відкрита духовна консисторія, проведено капітальний ремонт Успенського собору, споруджувалися нові кам’яні церкви як у губернському місті, так і на периферії. Під час війни 1812 року Христофор Сулима дбав про розміщення біженців із зайнятих ворогом територій у Курязькому Преображенському та Хорошівському монастирях. Ретельну увагу владика приділяв розвиткові Харківського колегіуму, котрий до відкриття університету був одним з важливих просвітницьких центрів півдня Російської імперії. Предметом його особливого піклування стала бібліотека колегіуму, до фондів якої єпископ особисто передав понад 600 книг.

В історію Слобожанщини Христофор Сулима увійшов як один із сподвижників В. Н. Каразіна у справі реалізації університетського проекту. Добре усвідомлюючи важливість перетворення Харкова на університетський центр, владика всіляко сприяв розвиткові новоствореного вищого навчального закладу: направляв учитися до університету обдарованих випускників колегіуму та домігся, щоб семінаристи мали право відвідувати університетські лекції. Тому цілком можливо, що цей подарунок став актом вдячності В. Н. Каразіна людині, що сприяла реалізації «найбільш вікопомного діла його життя», як висловився видатний історик І. П. Лисяк-Рудницький про відкриття Харківського університету.

Новознайдений автограф, безперечно, є не єдиним відомим власноручним написом В. Н. Каразіна. У фондах Центральної наукової бібліотеки Харківського університету і Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка зберігаються підписані просвітителем видання, які він свого часу передав до книгозбірень харківських навчальних закладів, у тому числі й університету. Проте важливість кожної нової знахідки такого роду важко переоцінити, адже вони збагачують наші знання та відкривають нові сторінки історії Слобідського краю і Харківського університету.

Розмовляла А. КОЗЛОВА, наш спецкор.