П'ятниця, листопада 17, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

У «ЛандауЦентрі»…

У «ЛандауЦентрі»…

 

Нова подорож

ВІД РЕДАКЦІЇ. «ЛандауЦентр» знову дивує своїми винаходами! Після невеликих «канікул» майданчик інтерактивної науки розкрив нові цікаві відкриття для усіх бажаючих. Цього разу «ЛандауЦентр» презентує нові сфери наукових відкриттів - біологію та археологію.

…Рівно дванадцята, у залі дуже мало присутніх. Авжеж, адже центр тільки-но відкрився! Мене вітає Сергій, волонтер «ЛандауЦентру» та пропонує одразу ж подумати. Моє завдання - зав’язати шнурки за допомогою плоскогубців. Я беру цей дещо дивний інструмент, намагаюся зрозуміти як мені виконати це нелегке завдання, але розумію, що взагалі забула, як зав’язуються шнурки. Сергій сміється і каже, що сам жодного разу не зміг цього зробити. Але спостерігаючий за нами відвідувач посміхається та каже, що це завдання - дуже легке, і демонструє нам своє уміння. Ми з с Сергієм щиро дивуємося такій здібності, а пізніше дізнаємося, що цей чоловік - математик, тому його мислення легко вирішує таке завдання.

Сергій проводить мене далі у залу та звертає мою увагу на неабияку клопітку працю. Це реальні гнізда різних пташок, таких як зяблик, сільська ластівка, велика синиця, кулик чорний, дрізд та інших. Сергій привертає мою увагу до особливого гнізда - до гнізда горлиці садової, адже її гніздо зроблене з такого дивного матеріалу, як дріт. Моєму здивуванню немає меж!

Також я помічаю, що у залі є ще одні експонати-представники тваринного світу. Це і різні метелики, які були привезені сюди не лише з нашого регіону, а й з тропіків. Це і морські мешканці - найотрутніша риба Фугу, корали, морські зірки, ракоподібні, морські їжаки та багато інших. Сергій нагадує мені, що деякі з цих жителів океану приїхали сюди з самої Антарктики, що зацікавлює мене ще більше.

Зала потихеньку наповнюється, маленькі та великі «мислителі» намагаються зрозуміти як відкриваються «Дивовижні двері», які демонструють правило важеля (золоте правило механіки), також вони думають над тим, як працюють «Звукові труби» або, кажучи фізичним терміном, акустичний хвилевід.

Чую якісь звуки, дещо схожі на гру піаніно. Обертаюсь, і дійсно бачу цей дивовижний інструмент. Але він дещо дивний. У ньому щось блимає, світиться… Та й він сам ніби скляний. Але, підходячи ближче, я розумію, що цей експонат детально показує як працюють механізми інструмента зсередини.

Помічаю, що у залі дуже багато людей, але що особливо мене вражає, так це те, що переважна частина відвідувачів - молоді сім’ї з маленькими дітьми. І це не дивно, адже діти набагато розумніші за своїх старших друзів. Неодноразово стаю свідком того, як діти швидко та вправно розгадують такі головоломки, над якими доросла людина думає набагато довше.

Обертаюся з надією побачити щось нове та незвичайне, але помічаю недорослого хлопця, а на його футболці бачу надпис: «ЛандауЦентр». Він ходить залою, розказує відвідувачам про нові експонати та відповідає на питання. Я вирішую познайомитись з ним.

Пізніше дізнаюсь, що звати його Саша, йому 12 років і він є волонтером у «ЛандауЦентрі». Одного разу, прийшовши у цей центр зі своїм класом, він виклав декілька своїх ідей і його прийняли сюди волонтером. З тих пір Саша і приносить сюди свої ідеї, і дивиться на ідеї інших людей, і розповідає відвідувачам про цікаві наукові відкриття.

Саша одразу ж пропонує мені «стати археологом», проводить мене залою до невеликої «пісочниці», у якій зариті якісь каміння, скло. Дає щіточку в руки та розповідає як правильно розшукати «скарб», а потім пропонує і мені понуритися у цю нелегку працю. Я одразу ж знаходжу невелике каміннячко, на якому вирізьблений малюнок, а потім Саша розповідає мені, що це фрагмент гончарної вази римського часу (вік: більше 1400 років тому). «Бачиш, як можна потримати історію в руках! Хіба це не дивовижно?» - каже Саша.

До мене підходить чоловік з таким проханням: «Дівчино, а чи можна попросити у вас листочок та ручку? Я хочу записати геніальні слова цієї неймовірної людини!». Я з радістю виконую прохання чоловіка та читаю цю фразу: «Найбільшим тріумфом людського генія є те, що людина може зрозуміти речі, які він вже не в силах уявити». Дійсно дуже сильна фраза.

Дивлюсь на годинник та розумію, що вже пройшло дві години. Дякую Сергію та Саші за їхню екскурсію та за те, що змогли зацікавити мене, філолога, який взагалі не розуміється з точними науками, фізикою, математикою та іншими науками.

Серед інших експонатів «ЛандауЦентру» також є: «Оптичні ілюзії руху», «Мертва петля», «Загадка героїв «Ну постривай!», «Штани Піфагора», «Слухняні руки», «Знайди рівновагу», «Людина зсередини», «Швейцарський банк». Також серед усіх експонатів були і такі представники рослинного світу, як коріння різних рослин (кріп, вишняк, соняшник та інші) та вулики трутнів та ос.

Виходячи з зали, помічаю, що стіна вся завішена подяками тих, хто тут був. Це і Маша, якій усього 5 років, і Степан, якому 17, і Олена, яка тільки-но пішла до першого класу. Вирішую залишити і свій надпис з подякою тим, хто дарує усім бажаючим відгадки до тих моментів нашого життя, над якими ми рідко замислюємося.

Кожен з вас може прийти та упевнитися в тому, що «ЛандауЦентр» створений для того, щоб дивувати! Понеділок-п’ятниця з 10:00 до 15:00 та субота-неділя з 12:00 до 18:00 «ЛандауЦентр» чекає на вас!

Л. ГОРДЄЙЧУК, наш спецкор.