Субота, вересня 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Мій університет!

Мій університет

 

Перемоги тобі,  альма матер!

 

Дмитро РУБАНОВ, четвертокурсник фізико-технічного факультету, переможець Міжнародної студентської олімпіади з теоретичної фізики:

- Університет для мене - другий дім і друга сім'я. Однокурсники і викладачі мого улюбленого фізико-технічного факультету стали мені практично рідними. Люблю тебе, мій Університет! Я люблю свій факультет за атмосферу, створену там, за можливості, які він відкриває перед студентами. Я люблю викладачів факультету за доброзичливе ставлення до студентів і за те, що вони заохочують дискусії під час пар, замість того, щоб тиснути авторитетом. Люблю студентів за те, що для них обговорити результати останніх фізичних експериментів набагато цікавіше, ніж усі інші «дрібні» теми. Всі мої перемоги тобі, мій Університет! З ювілеєм, Каразінський!



 

 

 

 

 

 

 

Каразінський  навчив учитися

 

Марина АЛІМОВА, голова правління СНТ психологічного факультету:
- Університет навчив мене учитися, дав відчуття, що в добі рівно стільки часу, скільки мені потрібно і ще - «суперздатність» спати де завгодно! Я перебуваю в постійному саморозвитку, стараюсь все встигнути. Маю сім публікацій. Рідний університет прищеплює здатність мислити логічно, оскільки, як відомо, вивчити все неможливо. Бажаю альма матер завжди залишатися флагманом вищої освіти України, так само підтримувати своїх студентів і надавати їм безліч нових можливостей!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найголовніше - люди…

 

Проф. М. О. АЗАРЄНКОВ, випускник університету 1976 року, проректор з науково-педагогічної роботи, академік НАН України:
- Найголовніше надбання університету - його люди. Студенти, аспіранти, викладачі, наукові співробітники, обслуговуючий персонал - усі вони роблять одну спільну справу. Мені доводилося бувати у багатьох університетах, у багатьох науково-дослідних інститутах світу. Ніде я не зустрічав настільки розумних, захоплених, інтелігентних, доброзичливих, завжди готових прийти на допомогу людей. Для них, як і для мене, університет - і рідний дім, і улюблене місце роботи, і клуб цікавих зустрічей. Університет - це храм науки, у якому реалізується дивовижна можливість займатися науковими дослідженнями, практично безкорисливо ділитися своїми знаннями. В університеті можна отримати або згенерувати будь-які знання, а потім поділитися ними з людьми, яким це цікаво і потрібно. Тут ти маєш можливість зустрітися, обговорити якусь проблему зі своїми вчителями, колегами, друзями та учнями. В університеті можна провести все життя і ніколи про це не пошкодувати.
Мій університет - це професори І. І. Залюбовський, К. М. Степанов, О. М. Кондратенко, В. І. Муратов, І. М. Адаменко, доценти О. І. Дементій, Т. І. Войценя, Є. І. Луценко, П. А. Мишкіс, В. В. Ангелейко, це декан фізтехівців мого покоління Г. А. Мілютін. Мій університет - це мої однокурсники і друзі, з якими ділився останнім і які тим же відповідали мені. З ними засиджувався допізна в читалці гуртожитку, обговорюючи фізичні і філософські проблеми. З ними чесно і тяжко працював в будівельних загонах в Казахстані та на Ямалі. Їх успіхам на науковій ниві завжди радів і продовжую радіти.
Можна коротко сформулювати все викладене: університет - це моє все.
Університет - життя…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мій світ!

 

Т. Г. ВІХТИНСЬКА, старший викладач, заступник декана з виховної роботи фізико-енергетичного факультету:
- Університет значить для мене дуже багато. Я навіть пам’ятаю той час та те місце, де я зрозуміла, що я обов’язково буду навчатися в цьому університеті. Це було дуже давно, а саме після першого класу. Нас возили на екскурсію містом, тоді я побачила цей величезний університет і зрозуміла - що-що, а навчатися я там буду обов’язково!
Університет - це моє єдине місце роботи. Мені ніколи не хотілось працювати в іншому місці. Навіть, коли за сімейними обставинами я вимушена була покинути свою роботу, я все-одно знала, що повернусь саме сюди. І коли мені випала така можливість, я не могла її не втримати. І тоді я отримала роботу у ще молодому на той час фізико-енергетичному факультеті. З тих пір тут і працюю з великим задоволенням!
Каразінський - це мій світ, моє життя!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Каразінський - моє життя!

 

О. О. АЛЬОХІН, директор Ботанічного саду:
- Для мене університет - це життя. Тут пройшли мої студентські роки, тут я працюю. Багато років я віддав Ботанічному саду, його розвитку і процвітанню. І сьогодні я працюю заради Харківського університету, заради Ботанічного саду.