П'ятниця, листопада 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Університетська дискусія

Газове питання

 

ВІД РЕДАКЦІЇ. Продовжуємо дискусію університетських вчених (поч. №6 (4016), 10-12 (4019-4020) про видобуток в Україні нетрадиційного сланцевого газу.

25 жовтня 2012 року нідерландсько-британська компанія «Shell» розпочала буріння свердловини для діагностики сланцевого газу в Харківській області. Екологи повстали проти такої ідеї, запевняючи, що видобування сланцевого газу завдасть великої шкоди навколишньому середовищу. Так це чи не так, і які перспективи мала б Україна, розпочавши таку практику, ми дізнавались у доктора географічних наук, професора, Костянтина Аркадійовича НЄМЦЯ. Професор добре знайомий із цією проблемою, адже йому вже доводилось займатися газовидобуванням в районах Крайньої Півночі.

- Костянтину Аркадійовичу, який стан справ із видобуванням сланцевого газу у світі?

- На Заході активно ведуться подібні роботи. Наприклад, лідером із видобутку сланцевого газу на світовій арені є Сполучені штати Америки. Виходячи з того, що американці планують постачати цей газ до Європи, Америка має достатньо великі запаси.

- А як щодо України?

- На теренах нашої держави сланцевий газ зазвичай ніколи не сприймали серйозно, усім здавалося неперспективним видобування газу із каменю. Проте у нас, за даними дистанційного зондування, супутникового сканування тощо, передбачається наявність значних газових ресурсів у Північно-Західній частині Донбасу (у тому ж числі і у Харківській області) та на Прикарпатті. На Україні видобутком сланцевого газу планує займатися фірма «Shell», що має достатньо гарну репутацію.

- Наскільки відомо, екологи проти видобутку такого газу. Які вони вбачають проблеми, чи дійсно нам слід цього боятися?

- Проблеми, які виникають навколо видобутку сланцевого газу одні й ті самі. Спеціалісти у цій галузі бояться, що такий процес призведе до великих змін у навколишньому середовищі. Дійсно, якщо це робити не за правилами, то ми можемо нанести природі невиправної шкоди. Тому вся надія на те, що фірма «Shell» виконуватиме усі необхідні роботи згідно з законодавством та регламентом. Я вважаю, з боку працівників фірми порушень не буде: я знайомий із деякими з них, знаю, що вони серйозні спеціалісти.

Також люди, некомпетентні у цьому питанні, запевняють про можливість землетрусу внаслідок використання технологій видобування сланцевого газу. Насправді ніяких землетрусів чи подібних руйнувань на поверхні землі бути не може, адже процес виконується на великій відстані, у самому пласті. Подумайте: якщо американські спеціалісти видобувають такий газ не те що поруч із населеними пунктами, а й інколи у самих населених пунктах, то усі технології, якщо вони виконуються вірно, є абсолютно безпечними. Але найбільш виправдана небезпека, яку виносять на перший план екологи, полягає у використанні технології гідророзриву пласта. У чому вона полягає? Бурять свердловину глибиною приблизно 3-4 км (спочатку вертикально, потім горизонтально), на горизонтальній ділянці у трубу закачується спеціальна рідка суміш із води, різних кислот та піску. За рахунок великого тиску суміш розриває пласт. Виникають тріщини, у них потрапляє пісок. Після проведення цієї операції суміш відкачують та зберігають у спеціальних сховищах для можливості повторного використання. Такі сховища - це великі товсті цистерни, що не контактують з навколишнім середовищем. Використання таких сховищ - дороге задоволення, тому небезпека полягає у тому, що заради економії у нас зможуть нехтувати правилами зберігання цієї рідини. А ця суміш, наголошую, небезпечна для нашого здоров’я: якщо вона раптом потрапить до ґрунту, то за законами кругообігу води в природі неодмінно потрапить і до людини.

Деякий дискомфорт приносить буріння свердловин: багато шуму та бруду. Але буріння - це лише початковий етап. Коли свердловини готові, власне видобування сланцевого газу проходить абсолютно безшумно.

Тобто головний висновок до всіх цих проблем такий. Якщо видобувати сланцевий газ за правилами та не шкодувати фінансів на повноцінне виконування таких робіт, то небезпеку можна обійти стороною.

- Україна матиме якісь привілеї від самостійного видобування газу?

- Так, звичайно. Якщо буде підтверджена наявність газових ресурсів на теренах нашої держави, то Україна зможе не лише забезпечити себе газом, а й продавати його, тобто стати експортером. Тож за рахунок видобування сланцевого газу Україна матиме можливість покращити свій економічний імідж на міжнародному рівні. А й дійсно: казна поповнюватиметься, нові робочі місця з’являтимуться. Наслідок - рівень життя покращуватиметься.

- Тож Україна лише починає практику видобування сланцевого газу. Які, на Вашу думку, є вірні шляхи для вдалого початку?

- Як геолог я вважаю, що спочатку треба провести експлуатаційну розвідку. Тобто зробити «пробні» 10-15 свердловин. По-перше, ми прослідкуємо, як ця технологія працюватиме в наших умовах. По-друге, ми виявимо на практиці, чи дійсно на зазначених територіях є газ. В геології саме така схема і прийнята. Ми остаточно підраховуємо запаси тільки за фактом, нам потрібні тільки прямі докази. Треба пробувати, використовувати усі можливості, аби Україна дійсно стала незалежною у цьому питанні.

К. НОВІКОВА.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що і як  робити: сланцевий газ

Кандидат біологічних наук, доцент Д. А. ШАБАНОВ, заступник декана з наукової роботи біологічного факультету:

- Прийняття рішення про видобування (чи не видобування) сланцевого газу - приклад складної та важливої проблеми. Щоб знайти для неї оптимальне рішення,  необхідно усвідомлювати наслідки, котрі можуть бути пов’язані з різними варіантами дій.  Чи отримає людина, яка прагне знайти таке рішення, необхідну для цього інформацію в ЗМІ? На жаль, ні. Доступна нам інформація (звичайно, з деякими виключеннями) належить до одного з двох потоків.

Перший. Сланцевий газ нам конче необхідний. Професіонали усе зроблять як слід, а усім іншим можна не сушити собі голову. Видобувати треба.

Другий. Видобуток сланцевого газу може мати несприятливі наслідки. Усі, навіть малоймовірні біди, котрі можуть бути з цим пов’язані, неодмінно стануться і сподіється екологічна катастрофа. Видобувати не можна.

Обидва інформаційні потоки частково правдиві, обидва неповні, обидва маніпулятивні. Вони підштовхують до рішення, що базується на демагогії, а не на розумінні ситуації.

Що робити?  Можна довіритися прихильникам чи противникам видобутку, в надії, що вони не обмануть. Це - ризикований шлях. Можна спробувати віднайти оптимальне рішення, знову здійснивши масштабне громадське обговорення, причому за підтримки держави. Щоби винести обґрунтоване рішення про те, чи варто видобувати сланцевий газ, необхідно отримати кваліфіковану експертну оцінку з цих питань.

Які негативні наслідки відмови від видобутку? Чи можна їх частково пом’якшити за рахунок альтернативних дій (підвищення енергоефективності, видобутку супровідних газів та т.п.)? Скільки коштуватимуть такі альтернативи, який дадуть вихід, які негативні  наслідки та ризики?

Які прогнозовані вигоди з видобутку сланцевого газу? Наскільки вони перекривають можливі переваги від збереження необхідних для цього процесу ресурсів, перш за все, території та  води? Які ризики пов’язані з видобутком? Які існують варіанти організації видобутку, як вони перерозподіляють вірогідність тих чи інших негативних наслідків? Чи існує варіант, що виключає вірогідність катастрофічних, абсолютно неприйнятних наслідків, при цьому даруючи вигоди, що значно переважають затрати, необхідні для його реалізації та пов’язані з ним ризики?

Окрема тема - незалежна оцінка вже підписаних контрактів. Звучать твердження, що вони написані в обхід інтересів країни та її громадян, враховуючи лише привілеї для родини Януковича, що вони включають кабальні для України вимоги. Чи правда це, чи відповідають ці контракти міжнародній практиці? Якщо вони далекі від досконалості, чи можна їх розірвати або внести правки?

Перерахований набір питань вельми складний. Ймовірно, на більшість із них не вдасться отримати однозначної відповіді. Можна розраховувати лише на оптимістичну (аргументовану) оцінку від однієї зі сторін дискусії та на песимістичну (аргументовану) оцінку від іншої. Тим не менш, якщо така робота буде проведена, будуть отримані оцінки очікуваних переваг, витрат та їх вірогідності, проблема стане такою, яку можна вирішити. Поки що, на жаль, опори немає - це суперечки людей, які володіють лише фрагментарною інформацією та керуються або «цеховою» солідарністю, або системами «промивання мозку».

Розмовляла О. ЯКОВЧЕНКО.

 

 

 

 

 

 

 

 

Детальні експертизи не проводилися…

Декан екологічного факультету доцент Анна Валеріївна ТІТЕНКО:

- Варто розмежувати те, що я могла б сказати з точки зору громадянина та експерта. Справа в тому, що ми не робили детальної експертизи як такої. Тому складно говорити про якісні оцінки. Ми співпрацюємо з компанією Shell уже півтора роки. І з тих матеріалів,  із тих даних, які вони нам показували, я можу виділити такий перший плюс - ця технологія сучасна. Безумовно є можливість забруднення підземних вод. Але я хочу сказати, що будь-яка технологія має великий вплив на екологію, чи це АЕС, чи ГЕС, чи ТЕС. Утворення осаду є. Ця нова технологія має право на життя просто тому, що вона є альтернативою газовидобутку. Від видобутку газу ми все одно не можемо відмовитися.

Гадаю, що другим плюсом є те, що це використання ресурсу, який ніколи активно не розроблявся. Тому якщо ми використовуємо газ ущільненого піщаника, йдеться саме про сланцевий газ, то по суті це залучення технологічних потужностей для використання ресурсів, які раніше були не задіяні. З точки зору науки, то це дуже цікаво для дослідження і експериментів. Дана технологія - дуже цікава тема для вивчення: подивитися при якому обсязі видобутку, при яких глибинах, який вплив на підземні води. Дуже важко сказати про дану технологію добре чи погане, так як вона нами практично не вивчалась. Не було ні експертиз, нічого детально не розглядалося. Тому її ще потрібно досліджувати. Але присутній дефіцит фахівців. Це дає нам освітній контент. Три факультети (хімічний, геолого-географічний, екологічний) об’єдналися, щоб запропонувати нового спеціаліста, який був би обізнаний у трьох галузях, який би не лобіював інтерес компанії Shell, а давав об'єктивні, правдиві оцінки технології. Входження такої технології на ринок дає нову дослідницьку базу і новий освітній контент.

Нова технологія дає можливість удосконалення нашого екологічного законодавства. Сучасні екологічні нормативно-правові акти загальні, немає детально прописаних норм тих чи інших процесів.

- Чи присутній все ж таки вплив на екологію?

- Технологія передбачає, що у безаварійному стані вплив мінімальний. Але ми з вами прекрасно розуміємо, що в аварійному стані і атомна електростанція. Є ризики у функціонуванні будь-якої технології. Ми повинні прописати законодавчі процедури, які б зобов'язали компанії надавати ту інформацію, яка дає можливість приймати рішення і об’єктивно оцінювати. Саме тому я зараз не можу давати якусь конкретну оцінку, тому що вся та інформація, яку дає компанія  Shell у відповідності з нашим законодавством, дуже загальна. А детальну експертизу ми не робимо. Тому з точки зору експерта сказати щось дуже складно.

О. БОБРИК.