Слідами наших виступів

Охоронець каразінського часу

ВІД РЕДАКЦІЇ. Як ми Вам і обіцяли – розповідаємо про охоронця університетського часу. Скільки років зазвичай працюють годинники? Одні перестають йти від старості, інші – від браку догляду. Відраховуючи людський час, вони відраховують і свій власний… Та доля великого каразінського годинника – веде нас до 210-річчя рідного університету, і далі, далі, далі у майбутнє Ще не до одного ювілею!

…Каразінський баштовий годинник встановили в далекому 1963 році з нагоди переїзду університету зі старої будівлі на вул. Університетській у нову на площі Свободи. Виготовлений на Ленінградському оптико-механічному заводі і встановлений харківськими майстрами Сергієм Івановичем Натаровим та Миколою Андрійовичем Терещенком, він вже півстоліття вірно та невпинно служить людям. За більш детальними подробицями йду до головного механіка університета ФУРСОВА Віктора Івановича: «Взагалі-то, цей годинник на нашому університеті другий. Коли встановили перший, виявилося, що він дуже маленький і з площі його не видно – довелося майже одразу замінити його. Тепер наш новий годинник за своїми розмірами найбільший у місті. А його попередник нині працює на будівлі харківської Південної залізниці.

Під час встановлення баштового велетня головним його призначенням було відкриття парадів та свят. У ті далекі роки на ньому навіть були куранти – без їхнього бою не починалося жодне міське гуляння. Гучний бій також відкривав і новий навчальний рік. А усі партійні робітники звіряли свої годинники з великим каразінським – і зараз його час залишається еталонним. І хоча за свою історію годинник пережив капітальний ремонт – зокрема, замінили старі стрілки, які свого часу вийшли з ладу – зараз він працює безперебійно».

Якщо з баштовим годинником що-небудь станеться (наприклад, з якоїсь причини він зупиниться) Віктор Іванович радить одразу ж звертатися до нього: «Або через охорону, або через проректора дайте мені знати, якщо виникли проблеми. Нашим годинником займається харківське ремонтно-будівельне управління «Харківліфт-1», де є спеціальний працівник, що стежить за станом цього механізма – і неполадки швидко усунуть».

А от щодо роботи коридорних годинників університету у головного механіка втішного прогнозу не знаходиться: «Колись вони були встановлені університетською АТС (автоматична телефонна станція). Тоді вони працювали від акумуляторної підстанції, дуже потужної – в ті часи вона займала 1502м. Зараз, в данину часу, її замінили на малу – за розмірами вона не більша за холодильник. А про коридорні годинники забули – зараз вони просто стали нерентабельними та старими».

…Багато легенд можна почути про нашого баштового друга. Мовляв, він і ломався, і стояв потім довго, а другий годинник з боку тенісних кортів взагалі не змогли запустити… Аби спростувати чи підтвердити ці чутки, йду до механіка годинникового обладнання, працівника «Харківліфт-1», Василя Івановича Анищенко, який особисто стежить за роботою нашого баштового велетня: «Механізм каразінського годинника бронзовий, тому досить довговічний. Крім того, раз на місяць я перевіряю його, і можу вас запевнити – він у відмінному стані.  Але й на випадок поломки завжди є запасні деталі, тому причин для занепокоєння тут немає». Також майстер не радить вірити чуткам про те, що механізм довго не працював: «Просто раніше первинний годинник (той, який задає імпульси точного часу) був електронним, і кожного разу, коли вимикали живлення, його доводилося заводити заново. Потім його замінили на механічний, і тепер таких казусів не відбувається». Те, що з боку тенісних кортів знаходиться другий годинник, який після численних спроб так і не змогли запустити – теж міф. «Я вам його запустив би, це дуже просто. Та тільки проблема тут у тому, що це не зовсім годинник, а барометр» - пояснює ще одне непорозуміння Василь Іванович.

…Підніміть голови, підходячи до альма матер, звірте і свій час не з мобільником, а з нашим – Каразінським еталоном. Він – еталон Харкова, інтелекту держави, нашої долі. Пишаймося тим, що в нашому університеті є така визначна пам’ятка, а ми її повпреди!

Євгенія ТКАЧЕНКО, наш спецкор.