Четвер, вересня 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Моя сторінка до 210-річчя альма матер

Моя сторінка до 210-річчя альма матер


Наукою займаються, не спостерігаючи за годинником...


Один із найпотужніших наукових осередків не тільки Каразінського університету, а й всієї України, світу, знаходиться за великими білими дверима на другому поверсі Північного корпусу... Так, саме там розташована частина фізико-технічного факультету. Мій шлях сьогодні – в бік аудиторії-229, де господарює Олексій Володимирович ДУДНІК,завідувач сектору космічних досліджень кафедри ядерної і медичної фізики.

Навіть кабінет Олексія Володимировича – незвичайний. Всюди розвішені фотографії космічних апаратів, стоїть декілька макетів різноманітних приладів... В голові вже виникає багато запитань, але я вже впевнена: переді мною – справжній науковець!

–  Олексію Володимировичу, як Ви потрапили в науку?

– В науку я потрапив з фізико-технічного факультету, який закінчив у 1981 році. Я вступив до аспірантури, а потім залишився на кафедрі експериментальної та ядерної фізики. Так я потрапив у групу, де вивчають космічні промені. Це і стало моїм науковим шляхом, і наразі я займаюся вивченням заряджених часток в навколоземному космічному просторі...

Одразу зрозуміло: всі ці фотографії, макети – ніщо інше як відображення наукової діяльності Олексія Володимировича. Як виявилось, досвідчений фізик вже давно займається космічними експериментами, про які він і розповідає:

– В середині 90-х років Україна оголосила, що готує супутник – космічний експеримент під назвою "Попередження".  Ми подали заявку на участь у проекті зі своїм науковим приладом. Однак через деякі фінансові та адміністративні складнощі проект «Попередження» так і не був втілений у життя. Проте ми вже встигли зробити певні напрацювання у конструюванні нашого приладу. Далі ми отримали можливість доробити прилад до повної готовності, щоб поставити його на російський космічний апарат. Так з’явився наш прилад  СТЕП-Ф – Супутниковий Телескоп Електронів і Протонів комплексу наукової апаратури «Фотон».

– Що являє собою цей пристрій?

– Це двоблочний прилад, який вимірює потоки електронів та протонів в магнітосфері Землі, а саме в області радіаційних поясів та під ними.

– Що він дає на практиці?

– Він дає попередження радіаційної небезпеки для космічних апаратів та для тих астронавтів, які знаходяться на бортах орбітальних станцій. Наш прилад міряв потоки радіації. У 2009 році він був встановлений на космічний апарат, полетів на навколоземну орбіту та відпрацював рік. Ми отримали величезну кількість унікальної наукової інформації, отримали нові фізичні явища. Наприклад, ми виявили третій радіаційний пояс з електронів, хоча традиційно вважається, що їх два.

Прилад СТЕП-Ф –  не єдиний проект колективу, очолюваного Олексієм Володимировичем:

– Ми почали розробку нового космічного приладу. Він значно менший за габаритами та енергоспоживанням, аніж СТЕП-Ф, і він цілком придатний для встановлювання на мікросупутники. Новий прилад буде вимірювати потоки електронів, протонів та ядер легких елементів. До речі, при працюємо в тісній кооперації з польськими вченими з Центру космічних досліджень Польської АН.

– Який сенс цієї кооперації?

– Поляки готують свій космічний прилад і запросили нас, щоб ми наш прилад поставили всередину їхнього. Пристрій, який розробляють польські науковці, буде вимірювати рентгенівське випромінювання Сонця, однак є вірогідність, що сенсори цього спектрофотометра можуть бути пошкоджені великими дозами радіації. І для того, щоб попередити це пошкодження, вони і хочуть використати наш пристрій, який вимірюватиме дози радіації і подаватиме сигнал-попередження до вимкнення чи захисту спектрофотометра. Польські вчені встановлюватимуть цей пристрій на російський космічний апарат "Інтергеліозонд", це станеться, я гадаю, не раніше 2017 року. Особливість цього космічного апарату в тому, що він полетить на відстань, достатньо близьку до Сонця, а саме на орбіту між Меркурієм та Сонцем. Ми очікуємо на нові наукові дані, адже наш апарат побуває в тих місцях Сонячної Системи, де досі не було жодного пристрою... Таке станеться вперше в історії людства.

Такий-от величезний прорив готує наукова команда Олексія Володимировича! Зараз же науковець активно займається написанням докторської дисертації, дані для якої він і взяв зі свого приладу СТЕП-Ф. Консультантом для дисертації був І.І. Залюбовський, із ним Олексій Володимирович погоджував усі теми, розділи, результати. Захист докторської дисертації планується на кінець поточного року.

– Коли ж у Вас з'явилося таке бажання присвятити життя науці?

– За часів мого студентства, у нас була сильна кафедра, багато видатних учених. Також були глибокі наукові зв'язки з МДУ, НДІ ядерної фізики МДУ, Московським інженерно-фізичним інститутом, Фізичним інститутом ім. Лебедєва (зараз – Російська АН). Свою дипломну роботу я робив у Москві в Фізичному Інституті ім. Лебедєва, відвідував наукові семінари. Це ще більше впевнило мене в бажанні займатися наукою. Також на нашому факультеті були блискучі викладачі – професор В.Д. Воловик, професор А.Д. Мишкіс та багато інших.

– Що б Ви порадили молодому ученому?

Як і будь-яку справу, науку треба любити. Душа має до неї прагнути, і від заняття наукою людина має отримувати задоволення, а не просто відпрацьовувати години. Наукою займаються за покликом душі, всупереч годиннику...

Є.ПРОРВІНА.