П'ятниця, листопада 17, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ : альтернатива чи міф

СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ : альтернатива чи міф

 

ВІД РЕДАКЦІЇ: Віднедавна розмови про власний український сланцевий газ набувають зримих обрисів. Певно, що його можливе промислове видобування багатьма сприймається як порятунок від диктату «Газпрому» з Російської Федерації, який бере з нас за природний газ, як з рідного батька… З другого боку відкритим залишається питання - якими будуть наслідки для навколишнього середовища? Що отримають місцеві громади від видобутих сланців: робочі місця, надходження до бюджетів чи лише сплюндровані землі? Саме про це йдеться у нашому наступному матеріалі. Автор публікації та коментарів Заслужений професор університету ХНУ імені В. Н. Каразіна П. В. ЗАРІЦЬКИЙ.

Нещодавно у пресі з’явилася інформація, ніби М. Азаров у своєму інтерв’ю телеканалу «Росія-24» заявив: «Запаси нашого сланцю близько 4.5 трильйона кубометрів.  Вистачить на 100-150 років…» Звідки такі дані, адже в Україні не проводилась достатня геологічна розвідка..?

Угода нашої тодішньої влади з британсько-голландською корпорацією «Shell» передбачає інвестицій на 10-15 млрд. доларів її капіталу. Пік видобування прогнозується через 20 років - 25 млрд. м. куб. на рік. Частка України - 31-60% газовидобутку. Звісно, допоки корпорація «відіб’є» вкладені мільярди, частка України сягне не більше 31% газовидобутку. Такі дані включені в Угоду без знання реальної ситуації  - чи є цей газ у наших надрах та які його вірогідні запаси. Враховуючи такі дані, на сході України це навіть не сланцевий газ, а газ «ущільнених колекторів». Відповідно, жодних  перспектив добування сланцю!

Звернімо увагу на ще одну сторону проблеми дефіциту в Україні органічного палива. Запасів газу в родовищах вугілля набагато більше прогнозованих покладів сланцю. І це реальні ресурси. Однак Україна їх не видобуває. Хоч робити це дешевше - паралельно з видобутком вугілля. Тому велика кількість експертів роблять  висновки: угода з корпорацією «Shell» зовсім не економічна, а політично виважена (корупційна). Сумніви та побоювання тільки підсилюються, якщо до цього додати велику ймовірність екологічної катастрофи...

Рішення про видобуток сланцю на території Донецької області ухвалили поспіхом і без урахування думки громадськості, яка на мітингах заявляла: «Добувайте газ у Межигір’ї. Донбас проти газового Чорнобиля!»

У свою чергу, депутати Львівської облради від Партії регіонів і від партії «Свобода»  дали згоду американській корпорації «Сhewron» на видобування сланцевого газу на території Львівської області.

Звідки така «небайдужість» України до альтернативного газу? Зазвичай роблять посилання на удорожчання російського природного газу. Порятунок стали вбачати у реверсному газі, який почала продавати нам Європа, але це джерело виявилося нестабільним. Поставка його до кордонів України склала 385 дол. За 1000 м. куб., у жовтні 2013 р. досягла 415, 5 дол. ( а російський газ тим часом коштував 407 дол. за 1000 м. куб.) Пізніше, як виявилося, «Газпром» знизив ціну до 268, 5 дол. за 1000 м. куб.

Деякі вказують на досвід США. Але успіх  видобутку сланцевого газу американцями пояснюється збігом сприятливих обставин:

1. Велика кількість бурових споруджень  (дешева трубопровідність  свердловин з видобутку сланцевого газу).

2. Сприятлива геологія родовищ газу (невелика глибина покладів, значні запаси).

3. Райони видобутку - малонаселені.

Треба відмітити: жоден з цих факторів не характерний для України. Видобуток сланцевого газу - справа не лише недешева, але і  небезпечна для навколишнього  середовища в цілому. Виникає питання: чому західні корпорації не займаються видобутком сланцевого газу на своїх територіях? Представники «Shell» відверто пояснюють причину такого парадокса таким чином:  «У цих країнах доведеться зіткнутися із серйозними екологічними та політичними проблемами».  Дійсно, у тій же Голландії діє заборона на видобуток сланцевого газу.

Нагадаємо, що до 2013 р. жодна країна Європи не добувала сланець. Тільки Україна погодилась на своїх територіях запустити бомбу уповільненої дії.  У 2013, на супротив, багато європейських країн, навіть більш благоустроєних,  відмовились від «сланцевої» ідеї: Франція, Германія, Польща, Румунія, а також територіальний Китай. Стало зрозумілим: що «немає міжнародного сланцевого дива як альтернативи палива, і не передбачається найближчими роками». До цієї думки схиляються усе більше-більше експертів та спеціалістів різного рівня.

Допоки невідомо, як нова влада поставиться до питання видобутку сланцевого газу.