Вівторок, листопада 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Т. Г. Шевченку – 200!

Т. Г. Шевченку – 200!

 

 

«Кобзар» німецькою мовою

 

 

Римляни говорили: «Книги мають свою долю». Якщо згадати про найкращі творіння світової поезії, то їх доля особливо щаслива. Народившись один раз мовою оригіналу, вони безперервно народжуються знову і знову  різними мовами.

«Кобзар» Т. Шевченка займає почесне місце у світовій літературі. Поезія Т. Шевченка глибоко національна і народна, наповнена революційним пафосом і волелюбними ідеями, любов’ю до пригнобленого люду, близька і зрозуміла всім народам. Тому вона стала предметом постійної уваги з боку прогресивної зарубіжної громадськості. Перекладена багатьма іноземними мовами, вона збагатила скарбницю світової літератури.

На шляху сприйняття Т. Шевченка народами Західної Європи значну роль зіграла передова німецька література. Жодною іноземною мовою твори Т. Шевченка не перекладалися стільки разів, як німецькою, у жодній літературі не написано стільки досліджень про великого українського поета, як у німецькій. Першим перекладачем творів німецькою мовою був австрійський поет Йоганн Георг Обріст, який жив у другій половині ХІХ століття. Продовжувачами його справи виступили В. Умлауфф, К. Е. Францоз, Ю. Віргінія, українські письменники І. Франко, О. Кобилянська, П. Скобельський, К. Климкович.

У кінці ХІХ - початку ХХ століття ім’я Т. Шевченка з’являється на сторінках німецьких історико-літературних видань газет і журналів. Про українського поета-революціонера писала німецька соціал-демократична преса. З приходом до влади фашистів, з посиленням декадентських течій у німецькій літературі сприйняття творчості Т. Шевченка у Німеччині наштовхується на особливі труднощі.

Майже у цей час, у 1939 році, письменники-антифашисти А. Курелла, Е. Вайнерт, Г. Гупперт, Г. Ціннер, Г. Роденберг, К. Блюм, Е. Бах, які емігрували з Німеччини і Австрії, на пропозицію Київського видавництва національних меншостей взяли на себе на честь 125-річчя з дня народження великого поета високе завдання - вперше донести широким верствам німецької громадськості «Кобзар» Т. Шевченка німецькою мовою. Цей переклад повинен був познайомити людей, що читають і говорять німецькою мовою, з єдиним у своєму роді твором світової літератури, якого досі не знали.

Переклав «Кобзаря» німецькою мовою колектив під керівництвом видатного культурного і політичного діяча НДР письменника Альфреда Курелли. Він є першим німецьким дослідником, який з наукових позицій підійшов до вивчення і оцінки творчості Т. Шевченка.

Перебуваючи з 1934 року в еміграції у Радянському Союзі, він інтенсивно займався перекладами. З-під його пера вийшли німецькою мовою вірменський народний епос «Давид Сасунський», частини поеми А. Навої «Фархад і Ширін», філософські твори О. Герцена, В. Бєлінського, М. Добролюбова, М. Чернишевського. Працюючи над перекладами А. Курелла вірив, що шедеври слов’янської літератури, яких німці не знали, будуть сприяти процесу відродження німецького народу, кинутого фашистами в безодню мракобісся.

Особливе місце у творчій спадщині А. Курелли займають переклади Т. Шевченка. Німецький літератор розробив теоретичні та практичні принципи перекладу поезії українського поета, і сам переклав 90 його творів.

Праця колективу поетів-антифашистів, що здійснили переклад «Кобзаря» німецькою мовою, займає в розвитку німецької прогресивної літератури тридцятих років, одне з найактуальніших завдань якої були оновлення і пропаганда національних традицій, значне місце.

Е. Ваннерт, Г. Ціннер не випадково перекладають історичні твори Т. Шевченка - «Гайдамаки», «Гамалія», «Холодний яр», що воскрешають героїчну історію України. Перекладачі мали можливість користуватися науковою літературою про Т. Шевченка, одержувати кваліфіковані консультації. У їхньому розпорядженні були український оригінальний текст - ювілейне видання «Кобзаря» Академії наук УРСР 1939 року і російський поетичний переклад, російські та німецькі підрядкові переклади.

Колектив закінчив свою роботу над перекладом «Кобзаря» у травні 1941 року. Книга мала вийти у Києві, але на другий день війни, під час фашистського бомбардування Львова загинув український редактор німецького «Кобзаря» С. Тудор і був загублений друкований набір.

Тільки після Великої Вітчизняної війни німецькі письменники змогли на основі своїх перших начерків повернутись знову до видання «Кобзаря». Переклади були опубліковані 1951 року в Москві у Видавництві літератури іноземними мовами. Книга, що, мов фенікс, відродилася з попелу, стала видатним досягненням німецької національної літератури, запорукою дружби німецького і українського народів.


Доц. О. РОЖИНА, кафедра історії зарубіжної літератури і класичної філології