Четвер, вересня 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

До 70-річчя визволення України

До 70-річчя визволення України

Мовчазні стіни


Аудиторія 4-94 щодня відкриває свої двері для студентів хімічного факультету. Вабить зір після ремонту фарбованими стінами та вибіленими стелями, сором’язливо прикриває очі-вікна помаранчевими жалюзі. З колишнього свого життя вона захопила хімічне обладнання. Тепер, здогадатися, що саме цю кімнату було іменовано на честь Костянтина Курячого - важко. Стенди, котрі колись розповідали про Героя Радянського Союзу - мирно спочивають у комірці, очікуючи на «осучаснення». Незабаром старі фотографії стануть новими, тексти перекочують з жовтого паперу на білий...

Костянтин Миколайович Курячий народився 7 січня 1909 року в м. Бердянськ. Батько помер від висипного тифу, а восени 1921 пішла з життя мати Кості. Її намагалася замінити дітям подруга сім’ї Роза. Невдовзі вся родина переїхала до Харкова, оселившись у невеличкій квартирі в селищі Зелений Гай. Костянтину вирішили допомогти з навчанням, запросивши репетитора - студента харківського фізико-математичного інституту Івана Фоменка, котрий і поділився з юнаком своїм захопленням хімією. Отож, закінчивши  школу в 1926 р., Курячий вступив до харківського хімічного технікуму. В 1928 р. юнак успішно закінчує його і починає працювати лаборантом Українського інституту прикладної хімії в Харкові. А вже у 1929 дев’ятнадцятирічний лаборант стає студентом першого курсу харківського фізико-математичного інституту. Успішним і активним студентом.

Далі був Харківський верстатобудівельний завод і посада начальника хімічної лабораторії. У 1935 р. Костянтина призвали на діючу службу в Червону Армію. За рік, отримавши звання молодшого лейтенанта запасу, він повернувся на завод, а в 1938 р. - в інститут, де став старшим лаборантом кафедри якісного аналізу хімічного факультету. Недовго випало працювати Кості в університеті. На початку 1940 його знов закликали в кадри РСЧА і призначили командиром першого вогневого взводу шостої батареї 379-го артполку 147 стрілецької дивізії.

…22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. Намагаючись одразу оволодіти Києвом, вона кинула всі свої сили на столицю України. Радянським частинам було наказано повернути втрачені рубежі. Вночі батарея Кості просунулася вперед. На ранок спалахнув запеклий бій. За цей бій К. Курячого представили до нагороди - Ордена Червоного Прапора.

Січень 1943 року під Сталінградом завершився розгром угруповання противника і полк, в якому служив Костянтин, почав свій 250-кілометровий перехід до нових рубежів. Звільнити місто і великий залізничний вузол «Валуйки» - таким був наказ командування. Взяття Валуйок відкривало дорогу на харківський плацдарм. Бій за це місто був найжорстокішим: билися за кожну вулицю, будинок, сарай. День закінчився звільненням Валуйок і Волківки від окупантів. Курячий був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Свій останній лист родині Костя написав 24 січня 1943 року: «Обставини склалися так, що довгий час я не мав можливості вам писати. Двадцять діб ми женемо ворога. Як приємно відчувати, що я гвардієць і двічі орденоносець. Чи переживаєте ви зі мною цю радість?»

Нове бойове завдання було таким: розгромити німців в районі Зміїв-Мерефа і обхідним маневром вийти до південної околиці Харкова. Почалися бої за Харків. День 14 лютого виявився дуже важким. Протягом двох діб Курячий перебував на вогневих позиціях і керував гарматами всієї частини. Вранці 15 лютого його злегка поранило, але в медпункт він піти не схотів. Бій досяг найвищого напруження. Втрати росли. У другій половині дня Курячого було смертельно поранено - у голову. 16 лютого 1943 р. місто було звільнено від окупантів вперше. У серпні - звільнено остаточно. Того ж серпня 1943 р. останки К. Курячого перевезли у звільнений Харків і поховали на міському кладовищі в алеї героїв. Указом президії Верховної Ради СРСР від 16 квітня 1944 р. гвардії капітану Курячому Костянтину Миколайовичу за героїчний подвиг, проявлений при виконанні особливих завдань командування на фронтах боротьби з німецькими загарбниками, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Шкода, стіни не вміють говорити. Певна, їм є що розповісти про людину, котра віддала за рідне місто Харків своє життя. Лабораторія номер 4-94, в яку кожного дня приходять майбутні хіміки, аби отримати нові знання, була колись названа на честь героя.

Катерина АНДРЄЄВА, ЛЖ-42,

Творча майстерня викладача О. О. НЕРУХ.