Четвер, березня 28, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Розмова про вічне

Розмова про вічне

Наука…


 

ВІД РЕДАКЦІЇ. Презентуємо нову рубрику. Її подарували нам читачі до святкування виходу у світ 4000-ого номеру «Харківського університету». Розмову про вічні категорії розпочинаємо із роздумів провідних учених-хіміків про НАУКУ.

Наш кореспондент Анна ЩЕРБАК веде розмову із Валерієм Дмитровичем ОРЛОВИМ, завідувачем кафедри органічної хімії, доктором хімічних наук, професором, Заслуженим діячем науки і техніки України, Академіком АН вищої освіти та Миколою Отаровичем МЧЕДЛОВИМ-ПЕТРОСЯНОМ, завідуючим кафедрою фізичної хімії, доктором хімічних наук, професором.

Кор.:

- Вічність. Осягнути людською свідомістю це поняття важко. Вічність - це безкінечність часу. Це все що існує. А ми -  лише пил? Якщо в людства був початок, якого ми не пам’ятаємо - можливо у нього буде і кінець, разом із яким зітреться все що було залишено нами. Розчиниться у часі. В безкінечності…

А, можливо, людство існує вічно. Просто ми цього не пам’ятаємо. Можливо все розвивається по спіралі - людство доходить до певної межі розвитку, а потім все скидається на нуль. Все забувається і починається спочатку. Можливо, кожен з нас - це вічність, безкінечність. Тільки ми не відчуваємо це у собі. (Або боїмося відчути?)…

Чи зможе людина підкорити час? Ніхто не знає цієї відповіді. Людство досягло багато. І заплатило за це ще більше. Кожен обирає свій шлях у безсмертя. Ми, «університетчики», обрали декілька стежок розвитку. Одна з них це те, що ми звемо НАУКОЮ. Вона народилася тоді, коли людина вперше самостійно розвела вогонь і зігрілася від нього, коли вперше закип’ятила воду…

А чи зможе людина за допомогою науки підкорити вічність? Чи буде наука вічною? Або зупиниться в своєму розвитку та поступиться місцем іншому шляху?

Орлов Валерій Дмитрович:

- Наука ніколи не зупиниться. Ось оголосили імена Нобелівських лауреатів з фізіології, з біології. Троє вчених, професори американських університетів, отримали Нобелівську премію за те, що вони, фактично, розшифрували, як у клітині передається інформація, побудували теорію, місцями, можливо, навіть не перетинаючись один з одним і за це їх нагородили Нобелівською премією... Тому, звичайно, наука буде розвиватися, раз вже такі моменти розкриває людство. Ну і навряд чи тоді вона досягне якогось фінішу. Пам’ятаєте Бредбері? Колись людина вирішила знайти кінець світу - йшла, дійшла до стіни. Стала дертися на стіну, насилу видерлася… а далі - зирк - а там ще, і ще, і ще ... Отак і безкінечність науки.

Кор.:

- Наука - дуже широке поняття. Воно включає в себе і біологію, і економіку, і історію, і ще дуже-дуже багато галузей. Мені найближча хімія - я обрала цю науку своєю спеціальністю. Яке місце хімії у сучасному калейдоскопі наук?

Орлов Валерій Дмитрович:

- Хімія взагалі, як наука, згідно філософам, знаходить себе десь між фізикою і біологією. Але хімія теж багатопланова, є фізична хімія - вона ближче до фізики, є органіка - вона знаходиться ближче до біології; а через біоорганіку, через хімію полімерів, біополімерів вона взагалі впритул підходить до живої природи. От інша справа, що органічна хімія розвивається за тими ж законами, що і життя. Що в хімії характерно? Розрив - утворення нових зв'язків, хімічні перетворення речовин одної в інше. Це супроводжується не зміною атомів, не зміною електронів, позитронів, а зміною виключно хімічних зв’язків.

Мчедлов-Петросян Микола Отарович:

- Ну, як сказати, кожен кулик своє болото хвалить. Є така книжка «Хімія у центрі наук» - вочевидь так і є, тому що від хімії найбільш короткі шляхи розходяться у всі природні науки. В самій хімії багато фізики і фізика без хімії не існує. І біологія сучасна вся побудована на хімії, на властивостях хімічних сполук. І промисловість хімічна посідає важливе місце в діяльності робітника, і всі матеріали навколо. Склад, властивості матеріалів, якими ми всі користуємося - це все хімія. Ну а що стосується фізичної хімії, то, звичайно, фізична хімія все-таки є основою взагалі будь-якої іншої галузі хімії, оскільки розглядає найзагальніші питання взаємозв'язку будови, хімічного складу і властивостей  речовини,  вивчає застосування фізичних методів для дослідження хімічних процесів, вивчає фізичні властивості хімічних сполук тощо. Тому, я гадаю, що хімія дійсно знаходиться в центрі наук. На жаль, сьогодні, починаючи із середньої школи, для молоді зменшуються і можливості  вивчати хімію і  хімії навчитися важче, ніж менеджменту. Все, що пов'язане з комп'ютерами - важливо, а знання з хімії або з фізики одним ривком не освоїти. Необхідно готувати хіміків, орієнтувати на позитивну виробничу, продуктивну діяльність населення, а не тільки на менеджмент і натискання кнопок на комп'ютері та поневіряння в Інтернеті - це потрібно, але воно допоміжне.

Кор.:

- Із часом все трансформується, підлаштовується під сучасність, особливості певного проміжку часу, історичні події. А чи змінилося визначення хімії як науки? І чи є місце для хімії у сучасному розумінні цього слова, у майбутньому?

Орлов Валерій Дмитрович:

- Основа залишилася, звичайно, та ж: хімія - це наука про перетворення речовин. Можна уточнювати, можна деталізувати, можна якісь тонкощі знаходити, але насправді - це ж головне. Саме хімічні перетворення їх відрізняють від фізичних, те що тут насамперед змінюється характер зв'язування елементів, речовин і т.д.

Мчедлов-Петросян Микола Отарович:

- Для хімії місце є настільки ж, наскільки і взагалі для науки. Колись існувала така точка зору, що розвиток квантово-хімічних методів розрахунку, зробить непотрібною хімію як науку, зробить непотрібним проведення хімічних досліджень. Та виходить, що при зіткненні з більш-менш складними системами ніякі методи не можуть вирішити те, що можуть вирішити хімічні методи.  Що стосується трансформації поняття - всі науки видозмінилися, але основа залишається колишньою і незмінною: вивчення властивостей хімічних речовин, сполук, їх структури, взаємозв'язків між будовою і властивостями, синтез нових сполук, аналіз. Аналіз значною мірою, звичайно, зараз стає фізичним у зв'язку з розвитком нових приладів, апаратури. Якщо раніше, 100 років тому, в основному займалися титруванням, ваговим аналізом, то зараз, звичайно, вже дуже багато фізичних методів, дуже чутливих, там, загалом, хімії часом і немає. Фізичні методи впроваджуються в хімію, математика ширше застосовується, але сутність залишається незмінною.

Кор.:

- Іншим шляхом розвитку людства завжди була релігія. Та чи інша. Віра у Бога та надприродні сили завжди вабила, дещо лякала та заворожувала людей.  Науку від  релігії відрізняє те, що друга розвивала свідомість через пізнання себе, то наука - через пізнання навколишнього світу. Але мета у них одна - розвинення свідомості та пізнання суті всього. Можливо, наука і релігія колись через століття поєднаються у спільній меті?

Орлов Валерій Дмитрович:

- Ні, вони не сумісні, з моєї точки зору. Але комусь не заважає справжнє захоплення наукою і справжнє вірування в Творця. Комусь не заважає, хтось є атеїстом. Просто дуже багато незрозумілих явищ, і, коли людині не зрозуміло, вона шукає причину у вірі у Творця. Ось теорію Дарвіна вже сто разів розкритикували, але нічого не запропонували нового. Хтось шукає причину у  провині сусіда, а хтось на об'єктивні спише фактори. Вони співіснують поруч... Періоди цих відносин були найрізноманітніші - і інквізиція середніх віків, страшна справа для людини грамотної, як Галілей чи Джордано Бруно - на багаття пішли, а не відмовилися від своїх ідей. Ось вам взаємини. А з іншого боку - дуже багато яскравих імен серед священнослужителів, які допомагали розвитку науки. Нічого дивного немає. Особливо в галузі філософії, там взагалі все поєднується. Це все дуже складно.

Мчедлов-Петросян Микола Отарович:

- Ломоносов говорив: поганий той хімік, який вивчає хімію по псалтирю. Ці дві сфери не перетинаються. Дуже багато вчених було і зараз є віруючими, і це цілком природно. І академіка Павлова, можна згадати, і Ньютона, і дуже багато ін. Існує наївна думка, що наука довела, що Бога не існує. Загалом-то, звичайно, не правдива.  Ніякими науковими дослідженнями не можна довести або спростувати релігію. А релігія не повинна втручатися в природознавство. Який світ уже створений Богом - такий він і є. І люди його вивчають. На цей рахунок у Ломоносова багато сказано. Отож, мені здається, що ці дві сфери існують не перетинаючись.

Кор.:

- Все, що відбувається з людиною протягом життя, все, чого вона торкається, залишає на ній свій відбиток. Наука впливає на духовний та моральний розвиток людини. Але як саме? Робить людину цинічною, безжальною, або ж, навпаки, більш свідомою, розумною?

Орлов Валерій Дмитрович:

- Ну, жорстокість і цинізм явно до науки не мають відношення, ніяким чином. Навіть коли створювалася ядерна, хімічна, бактеріологічна зброя, то, принаймні, справжні вчені думали, що працюють на благо людини.  А от як використовується відкриття - це інша справа. Ось хімічна зброя. Адже її заборонили не тому, що вона не гуманна, навпаки, розглядають як гуманність - людина спокійно засинає і вмирає. Або коли гільйотину винайшов французький інженер - він ніби теж хотів якусь гуманну думку втілити. Швидко померти. Я колись фільм дивився чеський «Ключ» - страшні сцени, як народ йде і дивиться, як з передніх людей летять голови... Наука сама по собі не може народжувати звірині почуття. І хімічну зброю скасували насамперед тому, що виявилося, що вона двосічна. Ми ж не користуєтеся ножем під час обіду у вигляді стилета (коли обидві сторони ножа гострі), або метальним - там взагалі і кінці гострі. Ну як ним на кухні користуватися? Людина зробила собі ніж безпечніший. Хімічна зброя. Перше її застосування надихнуло німців  - французів поклали тисячі! А через два тижні - приблизно стільки і німців полягло: вітер змінився. Все! Вистачило одного прикладу надовго. Поступово до цього і прийшли. Те ж саме - ядерна зброя. Всі ж прекрасно розуміють, що жбурнуть вони десяток бомб - нікому краще не стане. Нікому! Ні тим, хто жбурнув, ні, тим, хто отримав удар. Ні людству.

Якщо людина захопилася наукою по-справжньому і її цікавлять питання, чому це відбувається? Де він знаходитиметься? У лабораторії. І якщо така людина пройшла у нас вогонь, воду і мідні труби, вона в критичній ситуації незамінна. Ця людина буде спокійно обдумувати, виходячи зі свого, може невеликого, особистого досвіду, що в цей момент робити. Вона не буде панікувати... Ми пережили після розпаду СРСР хемофобію. Всі кричали «Ой, хімія - наука шкідлива. Не дай Боже!  Жах».  А все тому, що на полях гори добрив дешевих, а безгосподарність призвела до того, що це все потекло під дощами куди? У річки - риба стала там гинути, десь отруєння пішли харчові, десь гриби стали отруйні. Ну при чому тут хімія ? Людина винна.

Кор.:

- Величезна кількість технологій, які знайшли місце у сучасному житті початково розроблялися як воєнні. То ж виходить, що розвитком науки в якійсь мірі рухає війна?

Мчедлов-Петросян Микола Отарович:

- В якійсь мірі війна завжди вимагала все більш серйозного фінансування, апаратури. Деякі досліди раніше не можливо було на лабораторному столі зробити, потрібні прилади всілякі, потрібні реактиви, потрібні кошти для роботи, наука стає колективною, великі колективи виникають, а держава фінансує це залежно від того, що це може їй принести. В університеті, припустимо, це просто більш вільна наука, тому що це  і викладання, підготовка спеціалістів, «обкатування» їх на якихось дослідженнях, експериментах. Великі програми - не завжди військові. Атомний проект, який дуже багато змінив, замислювався, звичайно, як військовий, а паралельно отримали мирне використання атомної енергії. Або, наприклад, розвиток радіолокації, або вивчення космосу, звичайно, для військових цілей. Загалом хімічні дослідження більше все-таки орієнтовані на мирний розвиток. Навіть вибухівка нітротолуол, що виготовлялася для військових цілей, використовувалася, наприклад, для робіт гірничої промисловості.

Кор.:

- Тож якою повинна бути людина, що створює сучасну науку?

Орлов Валерій Дмитрович:

-  Порядною. Яка розуміє інших людей. Якщо вона розуміє закони своєї науки, вона повинна легко розуміти і закони суспільства, особливо коли мова про нашу хімію. Ми розуміємо, чому відбуваються реакції заміщення, та ще й з виділенням тепла і енергії, тобто вигідні реакції. Кидаємо шматочок металу в кислоту, йде енергійна взаємодія. Інший кинеш шматочок металу - а реакція майже не йде, або взагалі не йде. Тобто не вистачає активності.

Мчедлов-Петросян Микола Отарович:

- По-перше, повинна бути добре підготовленою, обізнаною, перш за все. Володіти знаннями і весь час поповнювати їх слідом за тим, що відбувається у світі. Себе, по можливості, присвячувати науці потрібно більш повно, потрібна велика віддача, потрібно дуже багато знати і весь час працювати. Микола Петрович Комар, великий хімік, свого часу сформулював три правила, якими повинні керуватися наукові працівники, щоб результат прийшов: багато працювати, весь час вчитися і  слід мати мету. У дослідженнях треба мати мету, щоб сконцентрувати свої сили. Це як критерії для оцінки молодих учених-початківців.

Кор.:

- Наука у Вашому житті, що вона для вас значить, яке місце посідає?

Орлов Валерій Дмитрович:

- Це основна частина мого життя. З другого курсу, із жовтня 59-го р. я на цій кафедрі живу. Все моє життя пов'язане з кафедрою органічної хімії. Якщо робочий день в середньому годин 9,  як мінімум, а то і всі 10 в середньому по всьому моєму життю. Якщо займаєшся наукою  - то приблизно 1/3 мого життя цілком і повністю належить цим приміщенням, цій кафедрі, цьому 5-ому поверху. Сюди я студентом носив столи, понад 50 років тому, коли в 59-ому факультет в'їжджав у цей головний  корпус…. Ми працювали на спорудженні університету  після 1-го курсу, ми «тягали» на собі сюди меблі. Це і є моє життя! Це не означає, що у мене не було іншого життя, але все інше життя пов'язане з цим. НАУКА та ХІМІЯ мені допомагала підробляти - грошей завжди не вистачало. Доводилося сім'ю утримувати. Я не розвантажував вагони на вокзалі, я підробляв погодинно в інших організаціях, інших ВНЗ, на вступних іспитах, на сесіях... Для мене хімія, наука - дійсно це все. Це і певний авторитет у нашому науковому світі. Хіміки-органіки, принаймні України, мене всі знають. В принципі, хімія, особливо органічна хімія, а правильніше навіть сказати, саме органічна хімія - це і є моє життя. Гасло для вчителя: виховуй учнів, які тебе у твоїй же науці перевершать. Я не проти. Може, моє це ставлення мені навіть допомагає у житті. Я на ці речі аналіз не проводжу - нема коли. Зараз, звичайно, наукою мені складніше стало займатися, не тільки тому що вік. На жаль, взагалі, стало важко наукою займатися, далеко не тільки мені.

Мчедлов-Петросян Микола Отарович:

- Багато значить, звичайно, вже якщо став на цей шлях, то все одно практично весь час йде на наукову роботу, викладання. Не можна сказати, що абсолютно все займає життя, а значну частину, скажімо.

Кор.:

- Тож в чому вічність хімії, як науки?

Мчедлов-Петросян Микола Отарович:

 

- Якщо хімія - це наука, яку вивчають люди і створюють, то вічність полягає в тому, що необхідність, потреба в цих дослідженнях - вона завжди залишатиметься, поки є людство. Те, що зветься хімія, фізика - воно дозволяє нам розуміти закони, за якими взагалі існує світ. Навіть якщо припустити, що завтра в землю вріжеться якийсь астероїд і все закінчиться - всі хімічні процеси, які йдуть десь у всесвіті, вони триватимуть: так само будуть проходити ядерні реакції на Сонці,  так само будуть утворюватися якісь радикали, молекули в просторі. Зараз навіть виявили, що фулерени у космосі утворюються - вуглецеві структури замкнуті. Просто ми отримали можливість зазирнути туди і подивитися, як і чому це відбувається, частково дізнатися, а це все може і без нас відбуватися, і до нас відбувалося. Всі закони хімії діяли і мільйони років тому, коли взагалі Земля не була населена ніякими живими істотами...