Неділя, листопада 17, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Вони навчалися на історичному


9 травня 2005 р. виповнюється 65 років від дня переможного завершення Великої Вітчизняної війни, у результаті якої була розгромлена фашистська Німеччина. Свою частку у велику Перемогу над фашизмом вніс і колектив Харківського університету, у тому числі студенти і викладачі історичного факультету. Понад 150 істориків брали безпосередню участь у бойових операціях на фронтах війни, стояли на варті сухопутних, повітряних та морських кордонів Вітчизни, виконували свій військовий обов’язок у прифронтових і тилових госпіталях.
Серед учасників Великої Вітчизняної війни, які навчалися на історичному факультеті в різні часи, були і жінки. Про деяких із них і розповідає цей нарис.

АКІМОВА Віра Володимирівна
Народилась у 1921 р.
З 1942 р. по 1945 р. брала участь у бойових діях на Сталінградському, 1-му та 2-му Українських фронтах (8-ма Повітряна армія) у званні старшого сержанта, була комсоргом батальйону.
Має нагороди: орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалі “За боевые заслуги”, “За оборону Сталинграда”, а також трудову нагороду – “За трудовую доблесть” (1985 р.).

АРСЮКОВА Віра Василівна
Народилась у грудні 1923 р. в м. Петропавловську під Омськом. По закінченні 10-ти класів упродовж шести місяців навчалась у 16-й дивізійній школі молодших авіаспеціалістів (ШМАС) у м. Кемерово. У 1942 р. потрапила на фронт. З липня 1943 р. служила в 313-ої дивізії 2-ої повітряної армії Брянського фронту, згодом – у частині ближньої бомбардувальної авіації, що здійснювала здебільшого нічні вильоти. В. В.Арсюкова працювала на аеродромі, готуючи літаки до польотів, інколи літала на ПО-2, розкидуючи листівки в районі розташування німецько-фашистських військ. З 1944 р. у складі 1-го Українського фронту брала участь у визволенні Польщі, Чехословаччини. Перемогу зустріла в Німеччині у званні старшого сержанта.
В. В. Арсюкова була нагороджена медалями “За боевые заслуги”, “За освобождение Праги”, “За взятие Берлина”, “За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.”, до 40-річчя Перемоги – орденом Вітчизняної війни І ступеня.
По закінченні війни В.В. Арсюкова працювала машиністкою у будвідділі спочатку у Відні, потім – у Волчанську. У 1953 – 1958 рр. навчалась на історичному факультеті Харківського державного університету. У подальшому працювала у Харківському педагогічному інституті, у музеї історії інституту, викладала науковий комунізм на кафедрі філософії.

КВІТКА (Кривошеєва) Олександра Данилівна
Народилась 20 січня 1924 р. в м. Харкові в родині службовця. Напередодні Великої Вітчизняної війни закінчила 9 класів.
Під час окупації (жовтень 1941 р. – лютий 1943 р.) залишила місто і переїхала до рідних у с. Павловка Богодухівського району Харківської області. З лютого 1943 р. по липень 1945 р. О.Д. Квітка служила в лавах Червоної Армії. Брала участь у бойових діях Воронезького і 1-го Прибалтійського фронтів у складі санітарної роти 730-го стрілецького полку 204-ої стрілецької дивізії як медична сестра, сержант медичної служби.
За виконання бойових завдань командування (участь у Курській битві) була нагороджена медаллю “За боевые заслуги” та медаллю “За победу на Германией в Великой Отечественной воене 1941 – 1945 гг.”, а також 4-ма ювілейними медалями у повоєнний період.
У 1946 – 1951 рр. Олександра Данилівна – студентка історичного факультету Харківського державного університету. По закінченні навчання була старшим лаборантом кафедри історії СРСР історичного факультету ХДУ, брала активну участь у житті факультету та університету.
За сумлінну працю до 175-річчя Харківського університету була нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медаллю “Ветеран труда”.

КОХАН Олена Пилипівна
Народилась 1 травня 1926 р. в м. Суражі Черніговської губернії (нині – Брянська область, Росія).
У 1941 р. О. П. Кохан увійшла до складу місцевої підпільної групи, у червні 1942 р. втекла до партизанського загону “Шемякіна”, що діяв у Брянських та Білоруських лісах. Після з’єднання із регулярними частинами Червоної Армії у жовтні 1943 р. була направлена на роботу до Суразького РОМВС, де служила до грудня 1946 р. З січня 1947 р. до літа 1948 р. працювала в Суразькому райвиконкомі, водночас навчалась у Суразькій середній школі робітничої молоді.
У 1948 – 1953 рр. Олена Пилипівна була студенткою історичного факультету Харківського державного університету.
Нагороджена орденом Червоної Зірки, медалями “Партизану Отечественной войны” І ступеня, “За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.”

ЛЕВЧУК Ангеліна Георгіївна
Народилась 26 квітня 1921 р. на станції Мала Віска Кіровоградської області в родині інженера. У 1939 р. закінчила середню школу № 50 м. Харкова і вступила на історичний факультет Харківського державного університету. Напередодні Великої Вітчизняної війни А.Г. Левчук закінчила курси медичних сестер, і в червні 1941 р. була мобілізована до лав Червоної Армії. Спочатку працювала в польовому рухомому лазареті № 3611, згодом в евакогоспіталі № 3345 (м. Томськ), 78-й стрілецькій бригаді сибіряків. Навесні 1943 р. бригада була переформована в 65-ту гвардейську стрілецьку дивізію. Дивізія воювала у складі Калинінського, Західного, 2-го Прибалтійського фронтів, брала участь у Ризькій наступальній операції (14.09. – 21.10. 1944 р.). А.Г. Левчук служила фельдшером медсанбату дивізії, згодом – у 257-му гвардейському полку. Війну закінчила у званні гвардії лейтенанта медичної служби.
Після війни Ангеліна Георгіївна продовжила навчання на історичному факультеті Харківського університету, який і закінчила в 1948 р. З 1948 р. по 1990 р. працювала на кафедрі історіїї Харківського авіаційного інституту старшим лаборантом, доцентом. У 1976 – 1978 рр. була завідуючою цієї кафедри. Кандидат історичних наук.
Нагороджена орденами СРСР “Красная звезда”, “Отечественная война” ІІ ступеня, “Знак Почета”, медалями СРСР та України.

ЛЕНЧИК Галина Федорівна
Народилась 8 листопада 1922 р. на хуторі Горобці Решетилівського району Полтавської області. Здобувши спеціальну педагогічну освіту у Харківській педагогічній школі, у 1940 р. вступила на історичний факультет Харківського державного університету. У липні 1941 р., по закінченні школи медсестер, Г.Ф. Ленчик була зарахована до евакуаційного госпіталю 3341. У перші місяці війни госпіталь перебував у м. Ішим Омської облсті, а в березні 1942 р. був передислокований до Калінінської області. Подальший фронтовий шлях Галини Федорівни проходив через Смоленськ, Невель-Опухлики, Даугавпілс, Стропи.
Після повернення до Харкова у вересні 1945 р. Г.Ф. Ленчик продовжила навчання у ХДУ. З 1949 р. працювала викладачем, старшим викладачем у Харківському фармацевтичному інституті, з 1952 р. – у Харківському юридичному інституті. З 1960 р. – доцент кафедри історії КПРС у Кадієвському (Стаханівському) філіалі Коммунарського гірничо-металургійного інституту. У 1970 р. захистила кандидатську дисертацію.
Г .Ф. Ленчик нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, багатьма медалями.

ПОЛЯКОВА Клавдія Олександрівна
Народилась у 1924 р. З 16 років працювала електрозварником на Кіровському заводі у м. Ленінграді. У перші дні війни комсомольці заводу, у тому числі і К.О. Полякова, стали на захист міста, прийнявши перше бойове хрещення у складі дивізії Народного ополчення. Після переформування дивізії К.О. Полякова продовжила службу в 19-му полку 90-ої Червонознаменної стрілецької дивізії Ленінградського фронту. Клавдія Олександрівна винесла з поля бою 29 важкопоранених бійців. У перевах між боями була снайпером, неодноразово ходила в розвідку, брала участь у танковому десанті. За участь у боях із прориву блокади у серпні 1942 р. була нагороджена медаллю “За отвагу”, у січні 1944 р. – орденом Слави ІІІ ступеня та медаллю “За оборону Ленинграда”. Перемогу К. О. Полякова зустріла на території Німеччини.
Після демобілізації закінчила 10 класів вечірньої школи робітничої молоді. У 1955 – 1959 рр. навчалась на історичному факультеті Харківського державного університету, після чого працювала у Харківському інституті мистецтв завідуючою кабінетом марксизму-ленінізму та викладачем історії КПРС. З 1967 р. К.О. Полякова – аспірантка кафедри наукового комунізму ХДУ. Захистивши кандидатську дисертацію в 1971 р., працювала в Харківському інженерно-економічному інституті старшим викладачем, згодом доцентом кафедри філософіїї та наукового комунізму. У 1988 р. К. О. Полякова померла.

СОЛОГУБ Ганна Михайлівна
Народилася 30 січня 1922р. в с. Черняківка Чутівського району Полтавської області. У 1939 р. закінчила Чутівську середню школу і вступила на філологічний факультет Харківського учительського інституту. У 1940 р. Г.М. Сологуб була направлена на роботу викладачем російської мови у 5 – 8 класи Рудаївської, згодом – Дмитрієвської середньої школи Близнюківського району Харківської області.
У жовтні 1941 р. Ганна Михайлівна добровільно вступила до лав Червоної Армії. Брала участь у бойових діях Південно-Західного, Сталінградського, Західного, Брянського, 1-го Прибалтійського і 3-го Білоруського фронтів. З жовтня до січня 1942 р. була санінструктором 4-го кавалерійського корпусу та 212-го авіаполку, з лютого 1942 р. – розвідником роти автоматників-моряків 18-ої бригади Чорноморського флоту. З січня по серпень 1943 р. лікувалась після важкого поранення. З вересня 1943 р. до закінчення війни Г.М. Сологуб – операційна сестра 381-го окремого медично-санітарного батальйону 11-ої стрілецької дивізії.
За винесення поранених воїнів з поля бою нагороджена двома орденами “Червоної Зірки”, медалями “За отвагу” та “Боевые заслуги”, медалями “За оборону Сталинграда”, “За взятие Кенигсберга”, “За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.”
Після демобілізації Г. М. Сологуб навчалась на історичному факультеті Харківського державного університету. По закінченні університету в 1950 р. працювала на факультеті лаборантом, вчилася в аспірантурі. У подальшому викладала історію КПРС у Харківському інституті радіоелектроніки і Харківському політехнічному інституті.

ФЕРШТЕР (Торяник) Розалія Юхимівна
До Великої Вітчизняної війни навчалась на історичному факультеті Харківського державного університету.
У квітні 1942 р. за закликом ЦК ВЛКСМ добровільно вступила до лав Червоної Армії. Була направлена телефоністкою до 267-го окремого зенітного артилерійського дивізіону протиповітряної оборони. Бойове хрещення сержант Р.Ю. Ферштер прийняла в м. Сталінграді взимку 1942 – 1943 рр. Від Сталінграду її бойовий шлях проліг до м. Лігніц (Польща). За бойові заслуги в роки Великої Вітчизняної війни нагороджена медалями.
Після демобілізації закінчила в 1946 р. історичний факультет Київського державного університету і 30 років пропрацювала учителем історії в середній школі № 6 м. Кіровограда. Відмінник народної освіти України.

ШИРЯЄВА Надія Василівна
Народилася 12 грудня 1922 р. в с. Новоселки Шкловського району Могильовської області БРСР у селянській родині.
У 1937 р. закінчила 8 класів і вступила до медичного технікуму в м. Шклові. З вересня 1939 р. до червня 1941 р. Н.В. Ширяєва працювала медичною сестрою в Бобруйському військовому госпіталі. З жовтня 1941 р. до березня 1943 р. була фельдшером у Севському партизанському загоні, згодом брала участь у бойових операціях у складі військ Західного, Центрального, 1-го і 2-го Українських і 1-го Білоруських фронтів як санітар, фельдшер і старша операційна сестра. У складі радянських військ перебувала на території Румунії, Польщі, Німеччини. Звільнена в запас у званні старшого лейтенанта медичної служби.
За бойові заслуги Н.В. Ширяєва була нагороджена орденом “Красная Звезда”, медаллю “За боевые заслуги” та медаллю “За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.”
Після демобілізації Надія Василівна мешкала в м. Харкові. У 1949 р. закінчила університет марксизму-ленінізму при Харківському міськомі КП України, у тому ж році – вечірню сердню школу № 3. У 1951 – 1956 рр. навчалась на історичному факультеті Харківського державного університету. У 1965 р. Н. В. Ширяєва померла.


Доц. Б. ЗАЙЦЕВ, В. ІВАЩЕНКО.