Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Як ся маєш, аспірантуро?

Як ся маєш, аспірантуро?

 

На голому ентузіазмі і на старій техніці…

 


Аспірантура (лат. aspirans - той, хто прагне чогось, домагається) - основна форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації. Навчання в аспірантурі завершується, як правило, захистом дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук. Таке визначення нам дає словник, і так має бути в ідеалі. Але, на жаль, ми все частіше переконуємося, що у світі немає нічого досконалого. Такі ж справи і з аспірантурою… Мала кількість студентів, що виявляють бажання навчатися ще три роки, непрості умови підготовки дисертацій, не захищені у строк роботи… Про ці та інші проблеми аспірантури поговоримо з заступником декана з наукової роботи хімічного факультету А. О. ДОРОШЕНКОМ.

- Андрію Олеговичу, як справи в аспірантів хімічного факультету?

- Колись були краще. Тепер Міністерство освіти і науки України поставило їх у такі умови, що захист дисертаційної роботи у строк став майже нереальним. Аспіранту-хіміку і раніше не вистачало трьох років для написання роботи. Хімія - експериментальна наука. Дослідник має більшість свого часу проводити в лабораторії. Замість цього аспірант перший рік витрачає на те, щоб відвідувати обов’язкові заняття з предметів, які не є вкрай йому необхідними навіть для загального розвитку. За новими правилами увесь другий рік у нього йде на написання п’яти наукових статей і їх публікацію. Одну із статей треба опублікувати в іноземному виданні. Для того, щоб підготувати гідну роботу, треба провести величезну кількість досліджень, проаналізувати літературні першоджерела, написати текст на «гарній» англійській мові і пройти наукову експертизу. Під час цієї експертизи майже 60% поданих рукописів у престижному закордонному виданні відсіюється. Іноді на всю цю роботу може піти рік. Під час другого-третього років навчання аспірант також має взяти участь у кількох наукових фахових конференціях. І тільки тоді займатися написанням тексту дисертації… Він починає її писати, а часу вже немає… Тому такий великий відсоток тих, хто не захистив дисертацію у строк.

- І що ж тоді робити аспіранту?

- Його звільнюють. І він займається підготовкою роботи самостійно. А через один чи два роки захищається.

- Чому раніше ситуація була кращою?

- Бо не було такої кількості обов’язкових статей. Саме вони найбільше ускладнюють життя аспіранта.

- Бюджетні місця є?

- Так. У нас щороку виділяється до п’яти бюджетних місць, але у цьому році тільки три випускника виявили бажання стати аспірантами, тому, я підозрюю, що наступного року нам можуть виділити зменшену кількість місць.

- Скільки усього аспірантів на факультеті?

- У нас три спеціальності: фізична, органічна і аналітична хімії. На них навчаються 10 чоловік: 3 аспіранта першого року навчання, 3 - другого року навчання, 4 - третього року навчання.

- Чи сильні студенти залишаються?

- Відмінники, але не завжди найсильніші в конкурентній галузі науки. Студент може одразу після закінчення університету вступити до аспірантури, якщо має два червоні дипломи: бакалаврський і магістерський. Інші ж мають піти позайматися наукою в інших закладах, попрацювати, може, навіть і не за спеціальністю… І тільки тоді робити спробу. У нас навчаються тільки відмінники, але є аспірантка, яка спочатку відпрацювала рік, а потім повернулася до університету.

- А куди ж діваються найсильніші випускники?

- Їдуть за кордон. Наприклад, у цьому році декілька кращих талановитих випускників виїхали до інших країн. Богдан ДЕРЕКА поїхав до Швейцарії, Валерій ШАРАПОВ - до США, Андрій ВАРЕНИКОВ - до Ізраїлю. Ми їх розуміємо. Там набагато кращі умови для дослідження і навчання, нова техніка, є перспективи подальшого працевлаштування.

- Що треба зробити, щоб «полегшити життя» аспірантам?

- Змінити вимоги, які висуває МОН, а також виділяти університету потрібні кошти. Ми зараз працюємо майже на голому ентузіазмі і на старій техніці… Якщо математику чи, наприклад, філологу для написання дисертації потрібна лише власна голова, то хіміку чи біологу потрібне обладнання, реактиви, лабораторні тварини і багато іншого.

- Де працюють аспіранти, які захищаються?

- Деякі залишаються в університеті. Багато наших випускників працюють на фармацевтичній фірмі «Здоров’я», в НТК «Інституті Монокристалів» НАН України.

- Які б Ви дали поради майбутнім аспірантам?

- Розпочинати наукові дослідження за тематикою майбутньої дисертації ще з першого курсу. Тільки тоді можливо вчасно її захистити. У нас багато студентів різних курсів, які займаються наукою на кафедрах, в НДІ хімії. У цих студентів як у науковців є майбутнє. Тому раджу усім іншим, хто планує навчатися в аспірантурі, думати про дисертаційну роботу вже зараз. Не відкладати, бо за три роки з такими вимогами її написати і вчасно захистити буде дуже складно.


Л. ГРУБНІК.