П'ятниця, березня 29, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять про великого географа

Іменна аудиторія

 

Пам’ять про великого географа


ВІД РЕДАКЦІЇ. Студенти вірять, що аудиторії з гарною аурою позитивно впливають на їх жагу до навчання та академічні успіхи. Такою «атмосферною» аудиторією є кімната 5-67. Це аудиторія імені А. М. Краснова, яка належить геолого-географічному факультету.

Одна з особливостей: аудиторія має дві пари дверей, що часом розгублює — у яку ж з них увійти? Коли все ж таки вірний вхід визначається, ми опиняємося у просторому та світлому приміщенні, яке за вдалих погодних умов набуває чи то жовтогарячого, чи то рожевувато-червоного світла. Перше, на що падає зір, — це чарівний вид із вікна: Харківський зоопарк (з якого, до речі, іноді чутно голоси братів наших менших) та історичні околиці міста, вбрані у шати із дерев, квітів та кущів. У надто сонячну погоду захоплюючий вид із вікна приховують жалюзі оливкуватого кольору.

Аудиторія має три ряди парт. Передня частина приміщення імітує сцену: викладач завжди бачить кожного студента з висоти. Над дошкою висить полотнище для демонстрації презентацій чи відеофайлів. Тобто аудиторія має умови для проведення відкритих конференцій чи занять зі слайдопоказом. Стіну по лівий бік від дошки прикрашає портрет А. М. Краснова, а з правого — стенд-плакат на тему біографії цього діяча.

Аудиторія імені А. М. Краснова поважна за віком: на факультеті нині працюють лише одиниці, які застали той час, коли її тільки відкрили. А було те у далекі 80-і роки…
Звичайно, поважний вік позначився на зовнішньому вигляді аудиторії: штукатурка потріскалася, а на партах і пустого від чорнил місця не лишилося. Тому у 2011 році було вирішено: реконструювати та реабілітувати!

Валентина Вікторівна Москаленко, відповідальна за ремонт аудиторії: «Вже у травні 2011 ремонт було завершено. А оновити нам багато чого довелося: ми замінили старі парти на нові, пошпаклювали стіни, застелили підлогу якісним леноліумом, а вікна занавісили новими жалюзі. Тобто ремонт ми провели капітальний. Як результат, аудиторія має пристойний вигляд».

До оновлення рідної «5-67» залучився і інженер кафедри фізичної картографії і географії, Андрій Васильович ПІЛЮГІН, який виявися ініціативним і зацікавленим у розвитку факультету співробітником.

«У тому році виповнилося 150 років з дня народження Андрія Миколайовича Краснова. До цієї події я, власне, і підготував стенд, присвячений основним датам його біографії. На тому ж стенді розміщені унікальні кадри з власного архіву географа, наприклад, його фото з одногрупниками, або разом із професором А. М. Бекетовим. Окрім стенду, я також займався і реставрацією портрету Краснова».

В аудиторії завжди чисто. Чи то прибиральниці працюють на славу, чи то студенти просто не посягають на забруднення рідної «красновської». Але ми не бачимо ні жуйок під партами, ні малюнків-криків душі на партах, ні бруду на підлозі. Тобто охайність виправдовує історичну значимість персони, ім’ям якої, власне, і названо аудиторію.
До речі, про персону.

А. М. Краснов народився 27 жовтня 1862 року. Вже в ранньому віці у нього виявилися любов до природи і пристрасть до подорожей, які зіграли дуже важливу роль у його подальшому житті. За словами академіка Вернадського, вже в 4-5 класах гімназії він виділявся знанням навколишньої природи. Краснов вступає на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Подорожує світом, бере участь у експедиціях та слухає лекції великих учених. У 1889 році починається так званий «харківський період» життя Андрія Миколайовича: він стає професором на кафедрі географії Харківського національного університету. Прагнучи поставити викладання географії на належну висоту, він організував студентський географічний гурток, навчання в якому було поставлено настільки цікаво, що в ній брали участь і студенти інших факультетів. Також, він займався Університетським садом, що знаходився тоді у вельми занедбаному стані. Намагався оновити його, надати вигляд ботанічного саду. Тобто  роль Андрія Миколайовича для університету та для географії в цілому була дуже значною.

Микола Ізмайлович ДМИТРІЄВ, учень Краснова, професор Харківського університету у 1920-1957 роках, писав у спогадах таке про свого вчителя:

«Андрій Миколайович був прекрасним лектором. До цього у нього були виняткові природжені здібності: гучний і ясний голос, прекрасна дикція, плавна мова, виразна жестикуляція, надзвичайно яскравий, образний виклад. Особливо захоплюючі були лекції, в яких він розповідав про свої подорожі, про природу і населення відвіданих ним країн. Він дуже охоче виступав з публічними лекціями в Харкові і завжди збирав велику аудиторію…»

А чи усі студенти, що сидять у стінах «красновської» аудиторії, усвідомлюють те, наскільки великою є людина, чиє ім’я на дверях поряд із цифрами «5-67»? Невеличке опитування продемонструвало приємний результат: близько 97% опитуваних має  уявлення про особу Андрія Миколайовича Краснова та його внесок у географічну науку.

Студентка групи ГЦ-22 Нонна РІЗНИК:

«Ця аудиторія достатньо затишна, світла, чиста. Про Краснова я знаю вже давно: оскільки я захоплююся географією, це прізвище мені відоме ще зі шкільної лави. Мені дуже запам’яталася конференція, присвячена 150-річчю з дня народження Краснова. Саме під час цього заходу я вперше опинилася у цій аудиторії, а також поглибила свої знання про вченого».

Приємно, що пам’ять про великих наукових діячів, а особливо про тих, які зробили великий внесок для розвитку науки нашого університету, зберігають та плекають. Колись хтось із нас, студентів, стане великим професором у своїй галузі — про нас так само пам’ятатимуть і вшановуватимуть.

Кристина НОВІКОВА, ЛЖ-21, творча майстерня викладача О. О. НЕРУХ.