200 років Т. Г. Шевченку

Людина з великої літери!

Про роль Тараса Шевченка в своєму житті розповідає заступник декана з наукової роботи філософського факультету, доктор історичних наук, професор Дмитро Миколайович ЧОРНИЙ.

— Які ваші перші враження про Тараса Григоровича Шевченка?

— Перші враження про Тараса Шевченка — візуальні, залишилися найемоційнішими та найяскравішими. Очевидно, саме вони спонукали і сьогодні спонукають звертатися до життя і творчості цієї людини. Це враження дитячі, коли відвідуючи одного з моїх дідів, я був приголомшений тим, що у нього вдома поруч із іконами знаходився портрет Тараса. Він був написаний маслом, із часом потемнів. І шана мого діда, якого я сам дуже поважав, уже робила Тараса Шевченка Людиною з великої літери в моїх очах.

— Як сьогодні ваше життя переплітається з постаттю письменника?

— Коли я розпочав роботу над дослідженням історії міст Лівобережжя України наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., яке переросло у монографію та докторську дисертацію, навіть гадки не мав, що зустрінусь із Тарасом. Адже впродовж багатьох десятиліть перебував під впливом поширеної думки, що Шевченко — поет селянський. Та з’ясувалося, що і жителі українських міст віддавали шану Т. Г. Шевченку. Він був знайомий і зрозумілий всім. Так, джерельний матеріал сам повів мене за собою, а в монографії з’явився цілий підрозділ про святкування Шевченківських днів 1914 р. Було дуже цікаво читати та аналізувати думки представників різних верств населення тогочасних Харкова і Бердянська, Катеринослава і Ромен, Полтави і Конотопа щодо місця поета і митця в їх житті, занурюватися в дискусії із опонентами, які намагались посіяти шевченкофобію, примітизували творчість поета.

— Які твори Тараса Шевченка вам подобаються найбільше?

— Улюблені твори поета змінювалися із часом. В дитинстві та в юнацькі роки беззастережним лідером були рядки «Реве та стогне Дніпр широкий…». І коли я вперше побачив Дніпро, я був вражений точністю опису, зробленого Тарасом. Сьогодні мій улюблений вірш: переспів одного з Псалмів Давида, який суттєво відрізняється від перекладів Біблії. Кобзар дуже точно «вхопив» рису представників влади і відтворив її у таких рядках. «Доколі будете стяжати», — звертається він зі словами обвинувачення до них, в той час, як у Біблії мова йшла про «несправедливо судити».

О. БОБРИК.