Понеділок, червня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Як ся маєш, аспірантуро?

Як ся маєш, аспірантуро?

Легенди комп’ютерних наук


ВІД РЕДАКЦІЇ. Починаємо публікації про стан аспірантури в нашому університеті. Поінформовані та відповідальні люди на факультетах розкажуть нам про досягнення і проблеми аспірантів та їх керівників.

Як функціонує аспірантура на ФКН, нам розповідає Микола Григорович СТЄРВОЄДОВ, заступник декана з наукової роботи факультету комп’ютерних наук.

- Миколо Григоровичу, скільки на сьогоднішній час маєте аспірантів?

- За останні три роки у нас їх зібралося 26 чоловік. Якщо рахувати випускників цього року, то це аж 6 аспірантів! У 2011 р. у нас не було жодного. Майже всі магістранти після магістратури йдуть одразу працювати.

- А чи можете назвати найуспішніших серед тих, хто захищатиме дисертацію цього року?

- Це Т. В. Малихіна, яка підготувала 18 наукових статей, три з яких надруковані у високорейтингових закордонних журналах. Вона - трьохразовий лауреат стипендії фонду Ю. Сапронова. Дівчина зараз знаходиться у декреті, але наполегливо рекомендую її як гарного спеціаліста.

- Чи були у Вас «легенди науки»?

- Так, це, наприклад, Р. В. Сухов. Він захистив свою дипломну роботу у 2010 р., а вже на сьогоднішній день працює заступником декана з наукової роботи на фізико-енергетичному факультеті. За цикл своїх робіт став лауреатом стипендії Президента України. О. С. Литвинова, що випустилася на рік пізніше, разом зі своїм науковим керівником отримала авторський патент на корисну модель. Наша легенда - це, звичайно, А. В. Дерев’янко. Він теж став лауреатом стипендії Президента України і отримав патент.

- Чи є такі, кому не пощастило захиститися?

- Один юнак не витримав навантаження та сам пішов. А минулого року знову повернувся, але на заочну форму. Ще четверо були відраховані.

- Але чому ж так сталося?

- Три роки для підготовки дисертації - це дуже мало. Вплинула і зміна правил на наукові публікації. Ще одна причина - це тимчасове припинення функціонування нашої Ради з питань захисту дисертацій.

- Миколо Григоровичу, а що зазвичай чекає на аспірантів після випуску?

- Практично усі продовжують співпрацювати з університетом! І випускники минулих років, і ті, кому ще захищати дисертацію… Так, на факультеті викладають О. С. Литвинова, О. М. Рало, І. В. Гущін та ін. Наприклад, вже згаданий нами А. В. Дерев’янко - дуже кваліфікований спеціаліст, тому йому надали місце керівника одного з найпотужніших підприємств, де він зараз займається одразу шістьма проектами.

Кристина НОВІКОВА, другокурсниця відділення журналістики.

Радіофізичний: складнощі аспіранта


Про складнощі і тонкощі діяльності аспірантури на радіофізичному розповідає доц. А. М. ЦИМБАЛ, заступник декана з наукової роботи:

- За період з 2008 по 2012 рр. аспірантуру нашого факультету закінчили 19 чоловік, на сьогодні із них захистилось семеро. Три аспіранти залишили наукову діяльність. Сьогодні на факультеті 9 аспірантів. Вони знаходяться або в процесі написання дисертацій, або вже завершили і чекають на захист. Останніми роками за відведені 3 роки аспірантури захищається вкрай мало аспірантів.

- А які ж причини такого становища?

- Перш за все, це складнощі в забезпеченні експериментальних робіт. Матеріального забезпечення факультету вкрай недостатньо для повноцінної роботи. Аспіранти працюють на старому обладнанні, їм не вистачає матеріалів, доводиться довго чекати. Крім того, зараз збільшено кількість наукових статей, які мають опублікувати аспіранти для захисту. Наразі вимога - 5 статей у фахових виданнях України (серед них і «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Радіофізика та електроніка» та «Біофізичний вісник», які видаються на радіофізичному факультеті) та закордонних виданнях (одна чи більше). Аспірантам доводиться довго чекати на публікацію, адже до редакції кожного видання є черга. Безумовно, однією з проблем є фінансові складнощі аспірантів. Стипендія в аспірантурі - від 1400 до 2100 гривень на місяць, а це дуже мало для життя. Аспірантам доводиться працювати, а робота віднімає час, уповільнює роботу над дисертацією. За таких умов строк аспірантури - 3 роки - вкрай малий, і аспіранти фізично не встигають підготувати дисертації і захиститися.

- Чи бували за таких обставин випадки невдалих захистів дисертацій?

- Ні, таких випадків не було.

- Над якими науковими темами працюють аспіранти?

- Аспіранти працюють у руслі наукових напрямків відповідних кафедр. Зазвичай вони розглядають найбільш передові, важливі проблеми. Для кожної дисертації важлива актуальність теми, новизна, її наукове і практичне значення.

- Чи є на радіофізичному факультеті особливо успішні аспіранти?

- Наприклад, Максим Миколайович ЛЕГЕНЬКИЙ. У 2011 році він захистив дисертацію і наразі є доцентом кафедри теоретичної радіофізики.

- Як складно потрапити до аспірантури на Вашому факультеті?

- Для вступу необхідні успішно складені іспити, червоні дипломи бакалавра та магістра. Останніми роками складно знайти кандидатів, які б задовольняли цим умовам. Здібні студенти не йдуть в аспірантуру через матеріальне становище і віддають перевагу працевлаштуванню.

- Як же нам бути у такій ситуації?

- Подолати всі складнощі, пов’язані з матеріальним забезпеченням, публікаціями та строками захисту дисертацій. А це все залежить від бюджетного фінансування.


Розмовляла Є. ПРОРВІНА, спецкор.