Середа, листопада 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Із Шевченком в дипломі, у книзі і в серці

200 років Т. Г. Шевченку

 

Із Шевченком в дипломі, у книзі і в серці


…Я перегортаю останні сторінки книги «Літопис про вічне життя», читаючи післямову автора Леоніда Большакова. І розумію, що ця книга не має кінця, не має жодного закінчення, адже життя, описане в ній, вічне, безсмертне. Це життя легендарної особи, яка змогла передати свій настрій мільйонам поневолених українців, змогла розпалити дух свободи і патріотизму в серцях тоді ще бездержавних людей, які врешті-решт і розбудували незалежну Україну. Ім’я цього героя — Тарас Григорович Шевченко, і незабаром ми відзначатимемо 200-річчя з його Дня народження. Вже два століття наш світ плекає цього генія, ім’я якого невидимою артерією б’ється в кожному куточку України, в кожному з нас…

Для мене Тарас Шевченко посідає особливе місце. З його ім’ям пов’язане моє найбільше в житті досягнення — іменна стипендія Президента України імені Тараса Шевченка, одна з десяти на всю країну. Ця стипендія призначається за визначні досягнення у вивченні української мови і літератури і, безперечно, вшановує пам’ять генія, звертає талановиту молодь обличчям до славної минувшини. Те ж саме можна сказати і про мовно-літературний конкурс імені Тараса Шевченка, у якому я теж брала участь і була переможцем обласного рівня. Це змагання спрямоване на виявлення творчого потенціалу у школярів та студентів, які, орієнтуючись на кращі твори Тараса Шевченка, виковують власну новітню творчість. Можу сміливо стверджувати, що такі конкурси підіймають дух героїзму, стимулюють пам’ять до історії рідного народу. Все, що пов’язано із Шевченком, несе в собі промені слави і честі, яких так не вистачає сучасному поколінню.

І от, тримаючи диплом стипендіата в руках, хочеться сказати щире «дякую» генію, чиє ім’я принесло мені славу справжнього знавця рідної мови. Справді почесно — мати стипендію імені Тараса Шевченко. Вона ніби пов’язує мене із легендарним поетом, вшановує мою працю і наштовхує на подальше прагнення до своєї життєвої мети. І нехай не 200, а тисячі років пам’ятають про народження Тараса Шевченка!

Євгенія ПРОРВІНА.