П'ятниця, квітня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

ЦНБ!

Про що розповіли книги

ВІД РЕДАКЦІЇ. Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна надала редакції газети «Харківський університет» цікаві факти з  життя П.П. Гулака-Артемовського. Найцікавіші вміщуємо для Вас.

П. Гулака-Артемовського здебільшого знають як відомого поета, письменника та байкаря. Однак не література, а викладацька робота в університеті стала головною справою його життя. Хоча  Петро Петрович народився  в родині бідного священника, але завдяки своїй  цілеспрямованості та обдарованості йому вдалося отримати шанс стати дворянином. Він закінчив семінарію, вступив до Київської духовної академії, яку, на жаль, закінчити через матеріальну скруту не вдалося. Щоб вижити,  Петро Петрович деякий час викладав основи наук  дітям поміщиків  в їхніх маєтках. Уже з певним педагогічним досвідом він поїхав до Бердичіва, де займався викладацькою діяльністю в Кармелітській школі при монастирі та давав приватні уроки у будинках заможних польських панів.

Х х х

Історія П. Гулака-Артемовського у стінах нашого університету почалася 1817 р., коли  він переїхав до Харкова та записався вільним слухачем словесного відділення. Наступного року завдяки особистому знайомству з опікуном Харківського навчального округу графом Северином Потоцьким він вже працював в цьому університеті лектором польської мови. Того ж 1818 року Петро Петрович почав працювати викладачем французької мови в Харківському інституті шляхетних дівчат. Через декілька років йому доручили читати лекції з російської історії, згодом він викладав статистику, тимчасово естетику, а також історію російської словесності та слов’янську мову.       1820 р.  Петро Петрович став завідувати кафедрою російської історії і завідував нею протягом 26 років. Наукова робота П.Гулака-Артемовського не приваблювала. Він виконав той мінімум, який  вимагався для зайняття університетської кафедри,  − склав кандидатський та магістерський іспити, захистив дисертацію на тему «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней » і отримав науковий ступінь магістра історії.

Х х х

1841 р. П. Гулак-Артемовський обрали ректором Харківського університету. На посаді керівника вузу від відпрацював два терміни, що свідчить про безумовну підтримку робочого колективу. До речі, Петро Петрович став останнім виборним ректором ХІХ століття. Потім університетська автономія була урізана і ректорів обирало Міністерство народної освіти з особистого схвалення імператора.

Х х х

П. Гулак-Артемовський завжди читав лекції по пам’яті, за всіма правилами ораторського мистецтва, що дуже подобалося його студентам. До своїх вихованців він ставився лояльно, не був надзвичайно вимогливим. Випускник Харківського університету С.Л. Геєвський згадував, що навіть ті лекції, які починалися о 5 годині вечора та проходили «при свічках, у величезній аудиторії, при блиску діамантових перстнів, якими обнизані були всі пальці лівої і правої руки його, з урочистою його дикцією подобалися мені, якщо не внутрішнім змістом, то принаймні   зовнішньою атмосферою −   тим  ефектом, який  вони здійснювали на велике число слухачів». Поряд з цим Петро Петрович  заохочував студентську наукову творчість. Наприклад, 1846 року для публікації збірника «Опыт в сочинениях студентов императорского Харьковского университета» Петро Петрович не пошкодував своєї зарплатні.

Х х х

Садиба П.Гулака-Артемовського стояла на тому місці, де зараз знаходиться Харківська міська студентська лікарня на вул. Дарвіна. Там він жив зі своєю дружиною та синами. На той час існувала традиція брати до себе на квартиру студентів. Так робив і Петро Петрович. Студенти жили в окремому флігелі, харчувалися у домовласника  та могли користуватися бібліотекою професора. В 1835-1836 роках там жив М.І.Костомаров.

Х х х

У рік п’ятдесятиріччя заснування Харківського університету П. П. Гулака-Артемовського обрали його почесним членом. Помер він у поважному віці 75 років. Існує легенда, що Петро Петрович заповідав покласти до гробу написаний ним проект ідеальної конституції ідеального суспільства, дістати яку можна тільки тоді, коли людство буде в змозі її усвідомити.

Підібрала Карина ТАРАСЕВИЧ.